Вічний холод

Розділ 5

Не зважаючи на школу, осінь була улюбленою порою року Лідії. Їй подобалося в ній часті дощі, які нібито змивали весь бруд і з неї, і з світу.
В школу дівчина збиралася повільно, адже часу в неї було багато. Кучеряве волосся Лідія заплела у два колоски.
Одягнула дівчина теплий бордовий світшот, чорні штани та кровіски під колір світшоту.

Накинувши рюкзак на плече, взявши телефон та навушники Лідія вийшла з будинку.
По дорозі до школи дівчина включила свою улюблену пісню.
Parra For Cuva ft Anna Naklab - Wicked Games.
Лідія слухала цю пісню тоді коли їй було сумно, а восени їй було сумно кожного дня, тож ця пісня стала для неї чимось більшим ніж треком у плейлисті. Для неї це маленька частина її душі.
Що сьогодні її очікувало в школі - вона не знала, але знала одне - вона не зламається ні під чим...
Дівчина прийшла за 30 хвилин до початку першого уроку - фізики. Лідія ніколи її не розуміла, вона була більш гуманітарієм ніж математиком.
В класі ще нікого не було, да і самій дівчині було не звично приходити до школи так рано.
Малія та Елісон прийшли за 20 хвилин до початку уроку і сіли на першій парті, в той час як Лідія сиділа на останній.
Лідія не розуміла, що відбувалося, адже Малія і Елісон зовсім не розмовляли з нею, таке враження ніби вони її не знали, та ніби це не вона врятувала їх.
Згодом почали приходити до класу всі діти, і так до 9 всі зійшлися крім Шанель та її найкращих подруг.

Дзвінок.

Початок уроку.

Для Лідії кожна секунда проходила, як година. Вона більше не могла там сидіти, тож вирішила вийти та погуляти. Відпросившись в учителя Лідія вирішила вийти та погуляти на вулиці. Зайшовши за школу дівчина замітила, що якийсь хлопець сидить і перев'язує свою руку, Лідія попрямувала до нього. Підійшовши до хлопця, дівчина сіла лавочку і перевівши погляд на нього запитала:
- Чому ти тут, а не на уроці?
З її подивом він відповів їй зразу.
- Та з хлопцями оце в баскетбол грали, то связки на руці потягнув, та ще й на правій руці. Вирішив піти на другий урок, а на цьому трішки відпочити, - дружелюбно сказав хлопець.
- Зрозуміло, - тихо відповіла дівчина.
-Ти ж з новенька з 10 класу?-запитав хлопець
- Так, а що?
- Нічого, просто я раніше не бачив тебе в школі.
- Зрозуміло. А ти хто такий? - запитала Лідія.
- Ти справді мене не знаєш? Здивувався хлопець, - я Пітер, Пітер Халт. Навчаюсь в 11 класі.
- Зрозуміло.
- Ну що ж Пітер Халт я піду.
- Так йди, - відповів хлопець перевівши погляд на дівчину.
- Пока.
- Пока.
Цікаво, чому він так здивувався, що я не знаю? - прозвучало в голові дівчини, як тільки вона відійшла від нього.