Кароокий🖤👁

Кінець!

-Миммммггггмг.-Протестуючи гудів Стів,не хочучи відпускати мене з обіймів. Не втримавшись я поцілувала його в лоб,від чого його посмішка розтягнулася до вуха.
-З днем народження!-Закричала я на весь світ,а точніше ,шепнула Стівові на вухо.-У мене є для тебе сюрприз.-Сказала я і поцілувала його у мочку вуха.
-Сюрприз буде,якщо ти полежиш зі мною,Бетті
-Тільки якщо недовго.-Він відкрив одне око і сильніше притягнув мене до себе.
До дев'ятої ми пролежали у ліжку. Стів розповідав свої історії і сказав,що має познайомити мене зі своїм другом-Майком,який грає на гітарі і проживає в Бостоні.
Вставши з ліжка з ковдрою ,Стів стягнув її з мене і я залишилась в майці з шортами.
-Я тут вмираю від холода,а він грає бровами
-Зігріти?
-Немає часу на це,я в душ
Коли ми були зібрані,я одягнулась і спустилась униз ,з метою зробити сніданок. На кухню прийшов заспаний Фред з новою пасією,яку я "попросила вийти",на що брат тільки посміхнувся і позіхнув.
-Я вже привітав Стіва,що на сніданок?
-млинці з чорницею
-Фу
-Тобі з шоколадом
-Це друга справа
Поки хлопці наминали млинці,я передзвонила Офелії і запитала,чи все готово. Почувши позитивну відповідь я почала діяти.
-Стів ,ми тобі зав'яжемо очі і поїдемо в одне місце.
-Що це за ігри у вас такі .-Посміхнувся хлопець
-Побачиш,Стів.-Фред похлопав його по спині
Ми вже підходимо до його будинку і я з нетерпінням чекаю його реакції.
Один...
Він підходить до дверей
Два...
Я їх відчиняю і він заходить
Три!
Я знімаю пов'язку і всі з криками"Сюрприз" вискакують і вітають Стіві.
-О боже!-Вскрикнув брюнет і закрив руками лице. Певне,засоромився
-Вау,дякую вам!-Він як мала дитина побіг всіх обіймати
-З днем народження,любий.-Я протягнула йому чехол з гітарою всередині.-Ти так багато розповідав про музику,що я не змогла втриматись.
-Це найкращий подарунок,дякую.-Шепнув він мені на вухо і м'яко поцілував в губи,створюючи табун метеликів у животі,як тоді,в перший раз...
-Я люблю тебе,Стіве Уокер
Кінець!

Любі читачі,
Я знаю,що довго не писала . Не знаю ,чи ви помітили,але це так. В мене просто не було настрою,скоріше натхнення,так як я пишу і іншу розповідь. А через те ,що на неї не звертають увагу ,я трохи розгубилась. Просто не розумію чому книжка відлякує себе...але ,напевно,тому що я захотіла чогось нового і почала писати про вампірів.Добре,нехай так ,буду для себе писати.З іншого боку,я вам вдячна за 7,55k переглядів,314 зірочок і 125 коментарів. Ви не уявляєте,як вдячна. Здається,я мала б радіти. Юххууу. Але я залишина частинку себе,таку атмосфетну частинку... Ще довго буду згадувати події в книзі і як раділа першим переглядам. Чудові часи,чи не так? Не думала,що буде так важко залишити Бетті і її пригоди,але все ж... дякую вам за все.
Люблю і цілую
Анастасія