Від тихенької дівчини до популярної красуні школи ,але з все ще добрим серцем і довірливою душею.Від довгої історї кохання до ненависті . Від найкращої подруги до зрадниці... і все це з простою дівчиною з Каліфорнії на ім'я Бетті🖤
Я трохи збиваюсь в якому часі персонажі,але ,здається,це осінь. Короче ,змилуйтесь і читайте далі...♥️ P.s дякую за перегляди 👁,коменти✉️ і зірочки⭐️,я вас дуже люблю🙈🖤🖤🖤
Юххууу, сьогодні п'ятниця,а отже -останній день навчання.Після останнього уроку ми з Ноєм ,Люком і Фредді поїхали додому. -Зайдете,може,вип'ємо чаю ,чи ще щось? -Вибач Бетті,але у нас з Люком є деякі справи.-Ноель поправив моє волосся і поцілував у щоку.-Папа. -Ага,до зустрічі тоді.-Стало якось сумно. Мені просто не сиділось на місці цілий день. Що я тільки не робила...Кому тільки не дзвонила,всі зайняті. А про мене хтось подумає?Еееей,егоїстиии? 19:09 Зрозумівши ,що вдома собі діла не знайду,я вирішила просто прогулятись . Спочатку хотіла позвати Фреда,але він заснув. Серйозно?Заснув? Ось я не сплю ,коли комусь потрібна. От і добре,піду одна! Я не наряжалася,а просто одягнула чорні лосіни і толстовку.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Зараз я не мала ні найменшого бажання когось зустріти,просто хотілось побути наодинці. Я вийшла на вулицю. Цей запах свіжого повітря,ніколи не успіваю ним насолодитися.Мені потрібні лише пусті вулички , ліхтарі і нічого більше...Я йшла ,куди мене вели ноги. Проходячи біля старої кав'ярні мене хтось штовхнув у плече. Це була дівчина в чорному одязі(в принципі як і я)з коротким волоссям і довгими ногами.Напевно вона кудись спішить,раз не замітила мене.Ця дивна жінка кудись звернула,а я продовжила іти..аж раптом...мене обійшли два амбали,раза в два більші за мене. Один з них закрив мені рота ,а інший сильно вдарив у лице.Останнє ,що пам'ятаю ,це смак заліза в роті *** Я ледве розплющила очі, будучи в якійсь кімнаті(напевне,в підвалі, бо вікон тут не було),тут так сиро і холодно.Потім зрозуміла ,що мої кінцівки зв'язані. Страх переповнив мене і я почала плакати ,як шестирічна дитина. -Прокинулась?-На мене подивився один з тих амбалів.-Треба покликати боса. Якого ще боса? Навіщо я пішла гуляти? Мої роздуми перервав скрип залізних дверей.В кімнату хтось зайшов,але через темряву лиця видно не було,бо єдине джерело світла висіло у мене над головою. -Ну привіт ,Хлоє...Ти мені дещо винна,пам'ятаєш?-Чому цей голос здався мені до болі знайомим.-Не гарно так,потрібно стримувати обіцянки! -Я...я не Хлоя.-Намагалась впевнено сказати я,хоча сльози лилися рікою.-Мене звати Бетті. -Що значить не Хлоя ?.-Він трохи підійшов і зжав пістолет в руках. Чому він мені знайомий.Що це за голос? Я зараз просто зійду з розуму. -Стоп,С...Стів?Стів це ти?-Він почав наближатись.Боже,це ж Стів! -Бетті?Господи ,Бетті це ти!!!Якого біса .-Він розвернувся до амбала,а потім підбіг ,розв'язав мені руки і сильно обійняв мене. -Вибач,вибач мене ,сонечко,не плач,-Він витер мої сльози,-Як вони тебе побили...-сказав він дивлячись на мою розбиту губу. -Бос,ми думали,що це Хлоя. -У вас нема чим думати!-гаркнув Стів.-Вийди і не попадайся мені на очі! -Дякувати богу це ти,Стів. -Вибач мене ,давай допоможу встати. *** Стів-це мій давній друг,з яким ми приблизно два роки тому перестали спілкуватись. Він займається брудними справами,але в душі він дуже чуйний. *** Він повів мене вверх ,на перший поверх. -Іди в першу кімнату зліва,на другому поверсі,а я покищо подзвоню Клер(моя мама,хто не пам'ятає) Я піднялась в кімнату і одразу пішла в душ.Виглядала я м'яко кажучи не дуже,через численні подряпини синяка і розбитої губи... Оглянувши кімнату я побачила велику шафу,відкривши їі,я побачила речі Стіві,тож я одягнула футболку і лягла на ліжко. -Не відволікаю? Я подзвонив твоїй мамі і сказав,що ти сильно вивихнула ногу,тому дні два побудеш у мене. -Добре,ти непроти? Я одягнула твою футболку. -Звичайно ні,надобраніч. -Надобраніч. Ніколи б не подумала так про перший день канікул... Як думаєте,мені звести Бетті зі Стівом?Чи Ноель кращий?
