5 Минут Самоубийства

Глава 12

- Чого це ми маєм їхати додому? У нас ще цілий тиждень відпочинку.
- Батьки сказали що срочно.
- Я не хочу їхати. Так і передай їм. А що? Я уже одного разу залишалася сама в Лондоні. Як бач я не пропала.
- Значить так взяла свій багаж і привела себе в порядок. Тобі сказано що ми їдем значить ми їдем.
- На що то дверима хлопати?

У нас ще цілий тиждень відпочинку чому ми їдем? Щоби це не було у мене не найкращі думки.

Поки всі зібралися я встиг і Габі одягнути, і речі всі зіюрати і в себе в порядок привести. Чому усі так довго одягаются.
Ми виїхали в аеропорт.

Сівги в літак я зрозуміла що то що ми їдем раніше призначеного не до добра. Я це розуміла. Прекрасно розуміла. І звісно мені це все не подобалося.

Ось ми на місці. Першим діло я поїхала додому і звичайно після цього я поїхала в клуб. Я зустрілася з Джулією. Ми з нею звісно почали бухати. Ми танцювали, бухали, співали в караоке і професіонально відшивали хлопців. В один момент я відчула біль. Пронижаючий біль. Я не знаю що то було... Я не помню!

Я проснулася в лікарні. Коло мене були Джулія, Ларрі і Маріанна.
- Що зі мною сталося?
- Ти впала з моста. - сказав Ларрі.
Після його слів зайшов лікар в палату. Він мене оглянув.
- Її стан стабільний але її зараз краще не тронати. Тому вам краще піти.

Гаразд. Мені було капєц як нудно у цій лікарні. Сидіти і сидіти. Я хочу додому.
Після моїх думок зайшла моя сестра Маріанна.
- Джес я як твоя найрідніша людина повинна тобі дещо сказати.
- Що...