5 Минут Самоубийства

Глава 11

Відпочинок в горах проходив на славу. Кожен день ми з сестрою і Габі ходили по горам. А вечером я напивалася до такої степені що ледве трималася на ногах. Що ще сказати ЛОЛ.

Я проснулася від того що мене сильно боліла голова. Я пішла випити росолу. Нє ну а шо? Це єдине що мене освіжало зазвичай. Я подивилася на часи і побачила що зараз 12:47
What?! Як можна так довго спати?
Я зайшла подивитися до себе на сторінку чи нема нічого нового. "+1 повідомлення". Це була Мішель.
- Привіт красуне. Як твоя голова?
Що?! Звідки вона знає?

*переписка з Мішель*
- Що робиш?
- Бухаю.
- Голова не буде боліти?
- Мене це не кумаре.
- Ну добре щоб потім не казала шо я тебе не попереджала.
- Я постараюся.
Блін яка я з нею груба була. Вона така хороша а я?

Я полиста трохи нище і побачила те що привело мене в шок.
- Блін Мі я когось збила.
- Що?!
- Це не людина. Це щось велике і волохате.
- Ти шо чупакабру збила?
- Не смішно.
- Ну може це ведмідь або вовк якийсь.
- Не то і не то.
- Ну точно чупакабра.
- МІШЕЛЬ!
- Всьо всьо забили на цю чупакабру.
- Це ведмідь.
- ДА ДА ДА. Я ЗНАЛА ЗНАЛА. А ТИ МЕНІ НЕ ВІРИЛА. Впрочем як і завжди. Мені ніхто не віре хочя я завжди права.
- Бриии
- Що є?!
- Я машину побила.
- Главноє шо себе не побила. А машину і в ремонт можна здати.

Я почитала і зрозуміла. Що я не ціню тих людей які разом зі мною. Це не вся переписка. Від всієї у вас би волосся дибом стало.
- Мі вибач за вчорашній тероризм.
- Ой ладно забий з ким не буває терорісточка моя.
- Не смішно. Мені справді соромно вибач.
- Та вибачаю.
І тут заходить моя сестра.
- Джесіко зюирайся нам треба срочно додому...