Епілог Чи був у вас такий момент у житті, коли все переверталося з ніг на голову, коли усі твої звички змінюються не через те, що ти так захотів, а тому що так склалися події. І в даній ситуації від тебе нічого не залежить. Так от у мене сталася така подія. Після чого у моєму житті усе не було так, як колись. Тому я хочу розповісти свою історію. В якій кохання теж відіграло не остнню роль.
Ups! Tento obrázek porušuje naše pokyny k obsahu. Před publikováním ho, prosím, buď odstraň, nebo nahraď jiným.
Мене звати Меліса Грант, та всі кличуть мене Лісою. Мені 16. У 21 столітті підлітки цього віку керуються лише емоціями. І я не виняток. У мене світло-русяве пряме волосся, яке сягає талії; сірі очі, які усім чомусь здаються великими, хоча для мене це далеко не так; трохи задовгий прямий ніс та тонкі губи. Ох, уже ці губи. Мене вони нервуюють і надзвичайно не подобаються, я завжди хотіла такі пухкі великі губи як у інших дівчат, та про це я могла лише мріяти. Але мама вважала що це моя родзинка і називала "унікальною", запевняла що добре те, що я не така як всі. Але я ніколи не розуміла цих слів.
Моїх батьків звати Лоліта та Пітер Грант. Вони для мене є надзвичайними людьми, ідеальною сімейною парою, яка на протязі стількох років залишається вірною у своїх стосунках однин до одного. Я люблю їх, дуже люблю. Моя мати працює косметологом у одній із клінік мережі, якою володіє мій тато. У нашій сім'ї достатньо грошей. Ми не можемо назвати себе бідними, але і дуже багатими нас не назвеш. Ну принаймі так я думала до цієї події, яку незабаром ви почуєте.
