Та, що біжить у темряву

I

Одного дня ти прокинешся, а світ уже не буде колишнім. Він поглине тебе, ти станеш його рабом і назад шляху не буде.

Біль, що обпалює, швидко поширився від вилиць по всьому тілу, залишивши в роті присмак заліза. Я сплюнула одному з ублюдків, що тримали мене, прямо на черевик. Від чого він чортихнувся і ще дужче схопив мене за руку.

— Ліззі, люба, ми ж нікуди не поспішаємо, — ватажок ублюдків знову заговорив своїм удавано милим голоском, від якого мене нудило. Ця мерзота вже тричі вліпила мені ляпас і кілька разів я отримала від нього в живіт. — Ти мені все одно розповіси, де ви взяли цю гвинтівку! — Він схопив мене своєю величезною грубою долонею за обличчя, зачепивши скули, що ще нили від ударів. Я мимоволі скривилася від болю.

— Ти ні чорта від мене не впізнаєш, ублюдок сраний, — крізь зуби процідила я, дивлячись у очі своєму ворогові.

Чоловік роздратовано відпустив моє обличчя і розвернувся на 180 градусів, продовжуючи щось бубонити собі під ніс.

Я гадки не мала, скільки перебувала в цьому підвалі. Здається, що з моменту, коли вони схопили мене, минуло не менше доби. У мене абсолютно не було сил і, якби не два хлопці, які тримали мене за руки, я б давно валялася на сирій бетонній підлозі.

Я знала, що в них мій брат, і саме заради нього мовчала. Вони не почули від мене нічого, що могло б їх зацікавити.

— Ти просто змушуєш мене вдаватися до більш жорстоких заходів. — Ватажок розвернувся і подивився мені у вічі. Тепер, коли він стояв прямо навпроти єдиної лампи в цьому приміщенні, можна розглянути його краще. Він високий і міцний і йому явно не менше 40 років. Волосся темне і коротке, а прямо від лінії росту волосся до правої брови красується широчений шрам. Міміка у нього досить мізерна і на обличчі рідко можна прочитати якусь емоцію. Його вузькі очі та губи, як дві паралелі, поділяли обличчя.

Ублюдок ще раз глянув мені у вічі і поліз правою рукою до себе за пояс, намагаючись там щось намацати. За кілька секунд у його руках блищав невеликий мисливський ніж.

Підійшовши до мене, ватажок схопив мою праву руку і розгорнув її долонею вгору, наказавши поглядом хлопцеві, що тримав мене, посилити хватку.

— Отже, Елізабет, я почну звідси. — Кінцем ножа він злегка тицьнув по центру моєї долоні. — І попрямую вгору доти, поки твоє тіло не покрию надрізами. Ти спливеш кров'ю і навряд доживеш до ранку. — З цими словами він сильніше натиснув на ніж, і той плавно увійшов до м'якої тканини моєї долоні. Від болю я закусила нижню губу, стримуючи крик, а ублюдок почав вести ножем убік, роздираючи шкіру.