Лабіринт між двох світів|||Тимчасово Заморожена

Розділ 2 Вирішальний крок

Коли вони зайшли в кабінет,вони здивувалися як його можна занедбати.Кабінет був заставлений всяким непотребом,пошарпані й обдерті шпалери,і чимось замурзаний килим.Коло вікна стояв великий круглий стіл на якому лежали папери,а коло вазона стояв старий комп'ютер дівчата подумали як він іще працює.Коло стіни стояв старий пошарпаний диван,на нього деректриса запропонувала сісти дівчатам.
-От бачиш,вона дізналася про твою втечу,-вичитувала Іванну сестра.
-Але,але...
-Нема жодного"але",я тебе перед нею захищати не буду,-заприсяглася вона.
"Недуже й треба",-обурилася Іванна.
-Ось ви де!Радісна звістка вам знайшли ще одну кандидатуру у названу матір.
Деж вона була радісна дівчатам.Ними те й робили,що перекидували з однієї родини в іншу,навіть нічогісінько про неї незнаючи.І завжди це закінчувалося фіаско.Одні батьки були божевільні,інші просто не звертали на них увагу.А були й такі,що брали їх як посіпанок.
Але завдяки хитрості Ярини,сестри від них тікали.Тому ця звістка лише спаскудила їм настрій.
-І де там вона добра,ви хоч провірили хто вона.А то мені прибирати після вісімсот котів не хочеться,-буркнула Ярина.
-Річ і не про тебе.Беруть лише Іванну.
-Що?!-сказали сестри в один голос.
-Я недозволю щоб сестра була там сама,-запротестувала Ярина.
-Ярино,ходім зі мною,а ти Іванно до себе!-сказала деректриса і дівчина як і небуло.

***

Ярина пішла з деректрисою в сад,хоча й садом це назвати неможна.Кругом були лише пожовклі квіти і трава,посохлі,ледь стоячі дерева.
-Ярино!-почала розмову деректриса.-Думаю ти розумієш,що відгуки твоїх названих батьків,всі проти тебе.
-Мене це не хвилює,-обізвалася дівчина.
-Дарма,бо всі хочуть собі слухняну і працьовиту дівчину.З кожним роком дітям все важче знайти батьків,бо діти ростуть.
Ярина це чудово знала.І таки ж знала що в них з сестрою вже немає шансу.Та ж сама Ада ще два роки назадт була привітною блондинкою,а зараз як їй стукноло 15,вона зрозуміла її вже невізьмуть.
-Так ось,-продовжила Матильда Сергіївна.-В тебе вже нема шансів з такою репутацією!-наче оголосила вирок,сказала вона.-Але твоя сестра ще має шанс.
-А якщо ця жінка божевільна,або взагалі вбивця,-розгнівалася дівчина.
-Ти просто не хочеш зрозуміти їй це потрібно.А ти ненав'язуй їй свою думку.
Ярина нав'язує Іванні свою думку!!!Та бути цього не може.Бо скільки вона себе пам'ятала,Ярина була "старша",завжди приймала важливі рішення.І завжди її,вони втікали від тих названих батьків.
-Зрозумій,їй потрібна мама,думаєш я незнаю про витівки Ади?-виводячи з трансу Ярину,сказала Матильда.
-І чогось нічого не робите,-почала вгострювати її дівчина
-Життя в притулку не для Іванни,знай про це!
Почалась незручна мовчанка.А в Ярини на очі навернулися сльзи,вона зрозуміла виходу немає.Але якщо ця жінка буде жахлива,а Іванна не втече.І як їй про це сказати.
-То ти згодна?-дратівливо спитала деректриса.
-Так...-трохи неточним тоном відповіла Ярина.
Дівчина пішла засмученна,але по дорозі в неї виник план,як можна Іванну забрати з тієї сім'ї.
-Ярино,про що ви говорили з Матильдою?-спитала в сестри Іванна,тим самим вивівши її із задуми.
-А!Що?!Де?!Коли?!-оговтавталась Ярина.
-Про що ти говорила з Матильдою?-повторила Іванна.
-Та так ні про що,-відповіла дівчина.