Within Range 2

+ extra 4

_____________

Наступного дні Со Мін виповнилося шістнадцять. За прохання Со Мін, без великого свята - просто торт, кульки, трохи веселощів. Юн Со сфотографував її ще сонну, з розпатланим волоссям, а Мін Хо буркнув щось про те, що «час іде занадто швидко». Вона лише посміхнулась - тією посмішкою, яка вже була не дитячою.

_____________

Через десять днів вона не ночувала вдома. але Сказала, що залишиться у подруги. Це було сказано спокійно, без напруги - так, як говорять, коли формально не брешуть. Того вечора дім уперше за довгий час залишився по-справжньому тихим. Без кроків на сходах. Без гучного сміху. Без відчуття, що хтось постійно поруч. Юн Со заварив чай, але так і не допив. Мін Хо мовчки зняв годинник і поклав його на полицю.

- Ти сьогодні в настрої?

- Хм, - Юн обернувся. - А що? Ти хочеш свої ножки переді мною роздвинути?

- Звісно. Я сьогодні не стримуватимусь.

Пристрасть взяла верх майже одразу. Секс між ними вже не такий, як раніше, але все ще наповнений палким бажанням. З часом усе міняється. Вже після, лежачи в ліжку, втомленими.

Близькість між ними стала буденною. Не як втеча і не як спалах - як щось своє, давнє, необхідне. Ніби вони на мить повернулися туди, де були просто двоє дорослих людей, а не батьки, охоронці, опора для когось третього.

_____________

Со Мін повернулась під вечір наступного дня. Не грюкнула дверима, як зазвичай. Зайшла тихо, майже ковзнула в коридор. Волосся розтріпане, пасма падають на обличчя, ніби вона навмисно ховалася за ними. Спідниця коротша, ніж вони пам'ятали. Одяг сидів дивно, ніби не її. Вона не дивилась у їхній бік. Юн Со підвів голову першим - і одразу зрозумів: щось не так. Мін Хо теж помітив і підійшов до неї, а тоді - різко:

- Зупинись.

Со Мін зробила вигляд, що не почула. Мін Хо перехопив її за лікоть. Не боляче - але твердо. Відсунув волосся з шиї, де були засоси. Юн Со різко встав.

- Сіла. Зараз же.

Вона здригнулась, але пішла до вітальні. Сіла на край дивану, згорбившись, втягнувши плечі, ніби намагалась стати меншою.

- Де ти була? - голос Міна Хо був рівний, але надто напружений.

Мовчання.