- По твоєму настрої, можу сказати, що тобі знову зробили зауваження.
- Ага, - фиркнула Со Мін. - Все як завжди. І ще вчитель сказав, що я відволікаю атмосферу класу.
- Це комплімент, - усміхнулась Джу Хьон.
Вчителі її не любили. Не за поведінку - за впевненість. За те, що вона не зменшувалася, коли їй натякали "будь простішою".
___________
Під час обіду Со Мін та Джу Хьон пішли в їдальню. Але раптом Юрі підійшла ззаду, коли Со Мін уже сіла з тацею. Навмисно повільно і навмисно близько.
- Ой... - пролунало зверху, і холодна рідина розлилася просто в їжу.
Сік. Чи чай. Уже байдуже - їжа стала непридатною в одну секунду. Юрі всміхнулася куточком губ. Тією самою усмішкою, яку Со Мін знала вже роками. Со Мін не сказала ні слова. Навіть не глянула одразу. Вона просто встала. Взяла свою тацю і спокійно, без різких рухів, висипала вміст Юрі просто на голову.
- Ой... - рівно повторила вона.
Кілька секунд - тиша. Потім різкий шум.
- Що ти стерво-! - не завершила Юрі й рвонула вперед, хапаючи рукою за її волосся і стукаючи тацею їй по голові.
Після удару Юрі відійшла на пару сантиметрів. Але один чіткий поштовх ногою - не сильний, але точний, і Юрі втратила рівновагу. Вона впала, ковзнувши по підлозі. Коли підняла погляд, Со Мін уже йшла. Спокійно. Не озираючись.
___________
У кабінеті було душно. Юн Со сидів рівно, руки на колінах. Навпроти - класна керівниця, психолог, директор, а поруч - батьки Юрі. Сама Юрі з образою на обличчі, але вже без нахабства.
- Ми маємо серйозний інцидент, - почав директор. - Фізичний контакт, агресія...
- Перепрошую, - перебив Юн Со спокійно, але твердо. - Почнемо з початку. - він перевів погляд на Юрі. - Ти вилила напій у їжу моїй доньці?
- Це... - Юрі стиснула губи, - було випадково.
Юн Со кивнув. Повільно.
- Тоді поясніть мені, - він подивився на дорослих, - чому "випадковості" з цією дівчиною відбуваються вже чотири роки поспіль. І явно не тільки з моєю дитиною.
У кімнаті повисла тиша.
- Со Мін мала мовчати? - продовжив він. - Вона не мусить ковтати приниження.
YOU ARE READING
Within Range 2
FanfictionДва роки тому Юн Со вистрілив у людину, щоб врятувати Хан Мін Хо. Це мало бути кінцем історії, а виявилося лише початком. Тепер стрілянина для нього звучить майже як музика, а код, що ламає чужі системи, нагадує дотик до пульсу небезпечного світу. А...
+ extra 3
Start from the beginning
