****- - - -^/^/

6 1 0
                                        

Ендрю і справді щось відчуває до мене.

Майже усю дорогу до Гоґсміда ми мовчали. Я старалася час від часу порушувати цю ніякову мовчанку, та мені не надто це вдавалося. Я часто ловила на собі тужливі та ніжні погляди Ендрю. Його відповіді були короткі, а сам він був якийсь неуважний.

Лише у крамниці пер ми розговорилися.

— А навіщо тобі перо? — запитав він мене, коли я уважно розглядала пера різної довжини. Він стояв ззаду мене, і я відчувала, як Ендрю дихав мені у шию. Його подих був гарячим.

— Зайвих пер ніколи не буває. Хіба ні? — ухильно відповіла я. Навіщо Ендрю знати, що я веду щоденника?

Взявши перо, я обернулась. Ендрю і далі стояв у мене за спиною. Тож я ледь не наткнулася на його широкі груди.

Він уважно і трохи ніяково подивився на мене, але не відійшов.

— То ходімо вже, — сказала я і відступила від нього, роблячи між нами безпечну відстань.

На вулиці Ендрю запропонував зайти у «Три мітли». Я неохоче погодилася.

Ми замовили собі маслопива. Коли чекали на замовлення, Ендрю разів так п’ять «випадково» торкнувся моєї руки.

Боюся, що настане час, коли він захоче зізнатися і що мені тоді робити?

Боюся, що настане час, коли він захоче зізнатися і що мені тоді робити?

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
«Щоденник Роуз Стоун» (фанфік по «Гаррі Поттеру»)Where stories live. Discover now