Тримайся за мого чоловіка

Арка 1. Розділ 2

Початкове ім'я цього тіла було Лу Жунцін, його дитинство було не дуже хорошим.

Його мати була офіціанткою без освіти, тоді як його біологічний батько був огидним п'яницею з вельми серйозною схильністю до домашнього насильства.

Коли йому було лише чотири роки, його мати, нарешті, не витримала знущань з боку батька, взяла кухонний ніж і вбила чоловіка, тоді наклала на себе руки, залишивши його малим у будинку, сповненому крові й частин тіла.

Після смерті батьків він переїхав жити до тітки.

Його тітка теж не була багатою, але також і не могла мати дітей, вона рано розлучилася з чоловіком і тепер живе одна, працюючи нянькою в багатій родині, на прізвище Не.

Ця сім'я управляє багатонаціональною корпорацією з мільярдними активами. Здоров'я пані Не завжди було не дуже гарним і їй було важко завагітніти. Тож вона змогла зачати дитя лише через кілька років після заміжжя з паном Не. У результаті вона померла незабаром після народження дитини.

Через те що пан Не був дуже зайнятий весь день через корпоративні справи, він не міг піклуватися про свого сина, але дитина без материнської турботи не змогла б отримати належного виховання. Тому він знайшов собі в дружини ніжну жінку і сподівався, що вона добре подбає про його сина.

Однак ця жінка несподівано виявилася злою мачухою. Вона здавалася дуже ніжною, на перший погляд, але насправді дуже жорстоко поводилася з його сином за спиною, їй кортіло позбутися дитини, залишеної колишньою дружиною її чоловіка, щоб увесь сімейний статок було залишено її власним майбутнім дітям.

Його мати рано померла, і батька часто не було поруч із ним, у поєднанні з жорстоким поводженням мачухи, молодий господар сім'ї Не Цинкан був дуже аутичним і навіть страждав від серйозного психічного захворювання.

Лише коли тітка Лу Жунціна прийшла працювати в сім'ю Не і стала нянькою для Не Цинкана, вона дізналася про це і побігла скаржитися старшому панові, і Не Цинкан був нарешті врятований.

Оскільки вона не могла мати дітей, тітка Лу дуже хвилювалася за Не Цинкана. Це ніяк не стосувалося того, що він був спадкоємцем родини. Вона справді ставилася до нього з любов'ю і турботою, як до власної дитини. Повільно Не Цинкан зміг одужати й залишити травмуючі спогади позаду, він прийшов у норму.