Хлопці поїхали додому
У будинку
Мф: Фелікс синочку підійди сюди
Ф: так мамусю біжу
Мф: чого ти не сказав сразу що Хёнджин твій хлопець
Ф...
Мф: я б про нього більше дізналась я бачу він не поганий хлопець і любить тебе того не буду заважати вашій любові
Ф: мамуля дякую що розумієш
Мф: тут нічого страшного немає це твоє рішення
Мама Фелікса не встигла договорить як Фелікс влетів до неї у обійми
Мф: все все заспокійся все добре а тепер іди чистити зуби і спати бо тобі завтра ще речі збирати
Фелікс зробив так як сказала йому мама
На ранок точніше о 10:00
Мф: Фелікс підйом
Ф: ну ще п'ять хвилин
Мф: яких п'ять хвилин уже 13:30 зараз Хёнджин приїде а в тебе речі не зібран
Ф: щоооо встаю
Фелікс дуже бистро встав пулею полетів почистив зуби і в кімнату збирати речі
Мф: іди поснідай
Ф: яке поснідай нема коли
Мф: а ти на годинник подивись
Фелікс дивиться на годинник а на час тільки 10:15
Фелікс закричав на всю хату: МАМАААА бЛіііііН я вже думав що не встигну
Мф: ой все іди снідай
Ф: ідууу
На сніданок був рамен
Ф: а пооригінальніше щось придумать нє
Мф: їж таке ато голодний будеш
Вони поснідали та пішли збирати речі і ось на часах 13:50 до двору під'їжає чорна машина відкриваються двері і звідти виходить якийсь дядько а за нею білий хюндай і з відти виходить Хёнджин Фелікс уже стояв біля дверей Хёнджин виліз із машини та відкрив багажник
Х: привіт
Ф: привітиииик
Фелікс підбіг до Джині і обійняв його а той поцілував його у маленьки мов лялькові губки
Хёнджин підійшов до мами Фелікса
Х: доброго дня місіс
Він поклонився в честь поваги та почілував руку (мами Фелікса) після того він повернувся назад до свого любімого
Х: давай речі я положу у багажник
Ф: я сам
Хёнджин глянув на нього сердито Фелікс це замітив та відав речі Хёнджину положив їх у багажник закрив його та підійшов до переднього пасажирського місця відкрив двері та показав жестом сідати у машину Фелікс підбіг та сів у машину
Х: місіс можливо вас кудись потрібно відвести ( звернувся він до мами Фелікса )
Мф: ні не потрібно ви їжджайте а я сама справлюсь
Х: як скажете
Ф: поїхали вже
Хёнджин завів машину та рушив у путь їм їхати було трохи далеко
Х: Ліксі так що наше побачення в силі?
Ф: ні ти що я просто заради прикола згодився ти мені не подобаєшся
Х: щоо а чому засоси дозволяв робити? чому згодився жити зі мною?
Ф: да ладно я жартую
Х: не лякай мене більше так
Ф: а то що
Фелікс зробив ковток води
Х: нуу наприклад ще раз так пошутиш то засосами не обійдешся
Фелікс виплюнув усю воду яку набрав у рот на Хёнджина
Х: дякую вмився
Ф: вибач то просто було неочікувано я не думав що ти так скажеш
Х: та нічого, подай рушничка у бардачку
Фелікс поліз у бардачок та знайшов щось набагато цікавіше. Там лежала стара фотографія на якій було два хлопця і один із зних був дуже схожий на Фелікса.
*в думках Фелікса*
Блін я десь бачив цю фотку, точно це ж я зі своїм другом дитинства. А звідки в нього це фото він що сталкер
Х: ауу ти дасиш рушничка
Ф: зачекай звідки в тебе ця фотка? Ти що сталкер?
Х: постривай дослухай до кінця я не сталкер а в мене це фото томущо це мій брат но я не знав що на тому фото ти мого брата немає уже як 9 років і це єдина фотка яка є у мене
Ф: що...й.ого..ннн.е...стало?
Сльози Фелікса сразу стало замітно
Х: не плач малиш уже нічого не зміниш
він приобняв однією рукою Фелікса але не так крепко як хотів тому що був за кермом
Х: Ліксі не плач все буде добре
Фелікс витер сльози та старався знову не заплакати
Ф: скильки нам ще їхати
Х: хвилини дві
