Геморой

Частина 5

Сьогодні Брок став трохи ближчим до здійснення своєї заповітної мрії, яка так гріла йому душу, чи що там від нього залишилось: мрії побачити Роджерса під трибуналом (щоб ганьба на всю країну) та в Рафті, бажано довічно.

Назад до Старка він прилетів у чудовому настрої, що ще більше покращився від вигляду кислої Старкової морди.

- Сподівався, мене вже чорти вхопили? - весело запитав Брок.

- Не з моїм щастям. Ну, розказуй: де був, що бачив?

Брок радісно вишкірився.

- Нашого спільного друга бачив. Попався, сучий син! Тепер уже не з'їбеться.

І він докладно розповів Старку, де запеленгував Роджерса та Наташу Романову, ще й попросив записати, щоб нічого не забув.

Старк подивився на нього, як на йобнутого.

- А воно ж мені навіщо? В гості до них поїхати?

- Які, нахуй, гості? Старк, ти з дуба впав? Россу передаси, нехай пошле спецназ, щоб їх арештувати. Давай, дзвони йому.

- Не буду. Він якийсь енергетичний вампір - поговориш із ним п'ять хвилин, а потім весь день голова квадратна. До того ж, у нас повна несумісність по гороскопу.

- Старк, не вийобуйся. Дзвони давай.

- Слухаюсь! Ще я тільки не був на побігеньках у гниди з Гідри.

Брок аж прихуїв:

- Блядь, я не зрозумів, ти що, не хочеш запроторити Кепа в тюрячку?

- А я хіба колись казав, що хочу? Отак узяв і здав Россу товаришів, нехай навіть колишніх, бо тобі цього заманулося.

- Хороший товариш із Роджерса - мало не припиздив тебе. Знайшов, блядь, кого жаліти.

- Я його теж мало не припиздив. Краще закриємо цю тему. Дай йому спокій, забудь про нього назавжди - здоровіше будеш.

- Не буду вже, я покійник.

- А язиком ляпаєш, наче живий. І хоч би щось розумне ляпав. Ти з цим Стівом уже як штунда: весь час до мене пристаєш, щоб про нього поговорити. Не хочу я, мені це не цікаво.

- Старк, ну йоб твою мать, ти ж бачив, як я через нього піджарився!

- Співчуваю. Було не працювати на Гідру.

І Брок зрозумів: пиздіти Старк може що завгодно, але до останнього прикриватиме жопу Роджерсу, Романовій і всім іншим. Лошара.