Ніч. Ти на астрономічній вежі рахуєш зорі і шукаєш там сузір'я, це єдина річ, яка тебе відволікає від поганих думок..
Ти студентка слизерену і у тебе не багато друзів, це Пенсі, Драко, Лоренцо і Тео, нещодавно до вашого кола спілкування доєдналися Матео і Том Редли, вони брати, які завжди підіймають тобі настрій своїми перепалками. З Томом ти подружилася відразу, а от з Матео..ти не могла сказати, що ваші відносини були дружніми, ви просто декілька разів обмінювалися фразами.
Дивлячись на зорі, ти згадуєш, як знову сварилася з Герміоною і Роном, через те, що ти якось косо глянула на них, хоча ти просто дивилася у вікно, але все ж, ти показала їм, хто тут мамочка і швидко поставила їх на місце. Раптом на твої плечі падає щось схоже на простирадло.
— Хто тут? – заметушилася ти і обернулася.
Навпроти тебе стояв Матео і дивився тобі в очі, промовляючи наступні слова.
— Тут холодно і чому ти одна на цій вежі?
— Дивлюся на зорі, а ти чому тут?
Ігноруючи твоє запитання Матео продовжив.
— Зорі? – підняв одну брову і з подивом глянув.
— Так, зорі, вони мене заспокоюють, а ти не відповів на моє питання.
— Хм, я тут, тому що хотів побути на самоті, відпочити.
— Якщо хочеш, можемо мовчки постояти тут, у тиші і відпочити.
— Знаєш, можливо, в іншому випадку, я б тобі сказав "так", але не сьогодні, я хочу поговорити з тобою, розкажи про зорі, чому вони тобі так важливі, чим цікаві? – із захопленням питав Матео.
Ти посміхнулася до нього, адже у цей момент він виглядав як дитина, яка просить цукерку, і з радістю погодилася розповісти йому все, що ти знаєш.
