Самотній Автор шукає героїв. Авторська магія.

Частина 2

«Головна Героїня була така нещасна. Вона так страждала! Її батьки померли, сусідські діти її ображали, за неземну красу її вважали відьмою і взагалі все було погано... Своїми сльозами вона сподівалася вистраждати...»

- Що зробити? - Головний Лиходій заглянув через плече в записи Автора. - Що за нісенітнецю ти знову пишеш?

Автор і Головний Лиходій сиділи на пухнастій хмарі посеред кімнати, де горювала Головна Героїня великої історії. Вони спостерігали як історія втілюється у життя через слова Автора. Це було зручно та наочно. Можна було відстежити кожен крок та вчасно внести зміни до історії.

- Чому в тебе всі історії починаються однаково? Чому вона завжди плаче? – не вгавав Головний Лиходій, вказуючи на Героїню.

Прекрасна Героїня сиділа за столом і сморкалася в хустку. Її обличчя набрякло від сліз і вже не було таким красивим.

- Та щоб ви розуміли! Це ж класика жанру! Чим більше страждає Героїня, тим більше їй буде щастя в житті... згодом.

Автор продовжував писати текст далі і його очі сяяли від натхнення. "І тут раптом, коли головна Героїня думала, що гірше вже бути не може ... вікно в її кімнату відчинилося і туди вліз страшний ..."

- Авторе, невже мій вихід? - Головний лиходій недобре оскалився.

- Ні! Ще зарано! Я добре пам'ятаю, що ти минулого разу влаштував...

- Авторе, а як він заліз на третій поверх? І чому сусіди нічого не чули? - поцікавилася Головна Героїня, переставши плакати і взявши до рук важкий свічник.

- По стіні він заліз ... або ні ... У нього хороша фізична підготовка. І все інше також. Тобі сподобається. Я обов'язково пропишу це пізніше у подробицях...так от...

«...вікно зі скрипом відчинилося і в кімнату вліз Головний Герой. Побачивши прекрасну Героїню, він злякався і не міг відвести погляд від її прекрасного обличчя. Нарешті він упорався з хвилюванням і приємним голосом мовив ... »

- Авторе, що за жабу ти мені підсунув?! - прогорлав головний Герой і відразу отримав підсвічником по голові від головної Героїні.

Героїня знову розплакалася і знову замахнулась підсвічником. Герой зніяковів і зібрався просити вибачення.

Раптом двері до кімнати вибили з ноги. Двері дивом не злетіли з петель. Це сусіди прийшли розбиратися з відьмою та підступним бандитом.

– Авторе, хіба таке має бути за сценарієм? - Герой і Героїня вчепилися один в одного мертвою хваткою і витріщили очі від здивування та жаху.

- Тримай злодія!

- Спалити відьму!

Народ був налаштований вороже і почав підступати до своїх жертв, загрожуючи негайною розправою. Героїня відбивалася свічником, а Герой – кулаками. Сусідів відтіснили назад до дверей, замкнули двері та почали будувати барикаду з підручних матеріалів. Автор теж допомагав у міру сил: пихкаючи від старанності тягнув комод, щоб барикада вийшла надійнішою. І тільки Головний Лиходій мирно сидів на хмарі і спокійно спостерігав за тим, що відбувається.

- Авторе, ми від тебе втомилися і йдемо геть! - Головні герої трималися за руки і були сповнені рішучості.

- Мені набридло весь час ревти і потрапляти в неприємності. Я йду, бо не вірю у щасливий фінал твоєї історії, – сказала Героїня.

- У тебе немає совісті, авторе. Зовсім замучив бідну дівчину, - головний Герой хотів розбити Авторові обличчя, проте це було ризиковано - на боці Автора все ще був Головний Лиходій.

Герої вибралися через вікно, спустилися сходами вниз і бадьоро побігли будувати своє світле майбутнє.

- І все-таки героїня здобула своє обіцяне щастя... Це вже які за рахунком від тебе втікають? Не набридло ще творити? – пирхнув головний лиходій.

Автор стояв і дивився на одну точку.

- Я їх створив, а вони мене покинули. Невдячні. Хіба я хотів їм зла? Могли б і потерпіти заради мене...заради самих себе...

- Ідемо звідси. Зараз ці інквізитори-початківці дістануться сюди. Які плани на майбутнє, о мій дорогоцінний Автор? Все заново? - Головний Лиходій за шкірку підняв Автора на хмару.

Автор задумався, але на Лиходія так і не глянув. Автор намагався взагалі ніколи на нього не дивитись.

- Мені набридло творити. Ми вирушаємо до Центру безробітних героїв, які мріють про краще життя, та спробуємо удачі там.