Вірші нетверезої собаки

Темрява

Темрява була завжди серед нас,
І сміливі казали, що не бояться.
Не бояться, можуть терпіти...
Та чи здатен хтось її любити?
Чи здатен хтось відчути,
Що руки її теплі, немов літня ніч?
Чи здатен хтось бачити її очі?
Звісно ж, відповідь "ні".

І надії нема стати для когось
Кимось більше, ніж жахів сховок.
Кимось більше, ніж мати кошмарів..
Темрява плаче, втрачаючи сили,
Кидається під промені світла
Тільки щоб зникнути.
Повно опіків на босих ногах.
Де їй бути і як?

Єдина, хто не залишить –
Самотність.
Самотність чорної, як вуглик, душі.
На світанку Темряву забуде кожен,
Хто намагався дійти до суті її.
Очі її не сяють життям,
Ніхто їх кольору ніколи не знав.

05.05.2024