Вибір за тобою, Тереса

8

-Я не знаю, що мені робити. - я розповіла все своїй подружці Валенсі.
-Слухай, Тес, може ти просто поїдеш з міста? Наприклад поїдь в Україну в Одесу. Ти хотіла переїхати туди все життя. - вона казала це в будь який момент, коли біля мене була якась загроза.
-Так, я пам"ятаю. Просто... - мій голос урвався на останньому слові.
-Не кажи, що ти закохалася в когось із них - я вже зрозуміла, що моя подруга дуже зла на мене. - Ти ідіотка...
-Валенс, мені сподобався цей Мерфі... Дуже, але Лука...
-Ти в дупі, Тес.
З дитинства вона мене називала Тес. Я їй казала, що мені не подобається, на що вона відповіла " ти мене взагалі називаєш Валенс, тому відчепись". Тому після цього я просто звикла.
-Ну ти мені сказала, що Лука не такий як цей Мерфі. А, як тобі Ітан або Кастл.
-Ітан ще вчора показав, що я йому не подобаюся. А Кастл... Він значно доросліше за мене.
-Так... я зрозуміла. Ну слухай я можу купити квитки на ближчий рейс до тебе.
Моя подруга зараз у Іспанії з хакером.
-Та ні. Відпочивайте з Хавеном.
-Слухай, Тес він погодиться, коли дізнається, що його подружка у небезпеці. Ти взагалі знаєш хто вони?
-Вже так. Я подзвонила Мартіно, він мені розповів. - насправді я йому не телефонувала, бо не хочу турбувати його. Я знаю, що в нього проблеми з дружиною... Тому...
-Тес, ти реально в дупі, причому у ВЕЛИКІЙ дупі. - валенсі тихенько лаялася у слухавку.
-Так, це я вже зрозуміла... Добре, Валенс, я пішла думати, що мені робити. - я краще піду вскриюсь, ніж піду думати.
-Так, так, якщо що, телефонуй мені. - вона хвилюється за мене. Це дуже видно. - Втямила?
-Обов'язково, папа.
-Цьомаю.
Вона скинула, а я сиділа на своєму ліжку й думала, що краще - поспати чи реально переїхати до Одеси поки не пізно.

Я реально в дупі.
Так, якщо вони мені запропонують зустрічатися, то я оберу Луку.
Тереса, не Мерфі. Головне не Мерфі.

Час надто швидко йде.
Вже 17:58
Я сподіваюся, що вони забули про те, що я їм вчора сказала.
Я вирішила сходити у душ.
Після того, як 30 хвилин я стояла під гарячою водою, я все ж таки вийшла.
У голові незрозуміло що, але весь час у душі я думала про Мерфі. Про його тату, сильні руки, рівні гострі вилиці. Його чорне волосся, чорні очі. Про маску у якій він був. Чорна з драконом на пів обличчя.
В моїй голові крутилися слова
Я знаю, що ти фіговий,
та поганий для мене,
але я не можу зупинитися думати про тебе
Ці слова крутилися у мене в голові постійно.
Але я хочу бути, чомусь з Лукою.

18:59.
Я боюся, що зараз буде.
Чи прийдуть вони до мене.
Моє 18 день народження дуже цікаве.

Я чую два стуки у двері.
Вони тут
-Кошенятко, відчиняй. Я знаю ти тут. - може бути все ж таки з Мерфі?...
-Королева мертвих, ти боишся нас? - я чую голос Луки, такий дивний...
Я пішла та відчинила їм двері. Моя гордість йде поперед мого страху.
-Хто сказав вам, що я боюсь вас? - я їх і справді не боюсь, просто вони... Звірі. Скоріш під наркотиком.
Вони стоять всі четверо. Більше за мене у два рази.
Мерфі такий...
-Королева мертвих, я вже думав відчиняти самому двері. -шоколадні очі Луки дивилися кудись позаду мене, наче він гадав над чимось, що йому зараз треба зробити, або потім. Будь - колись?
-Не. Називай. Мене. Так. - я виділила всі чотири слова окремо, щоб він відразу мене зрозумів.
-Запросиш додому? - Лука такий не відчливий.
Ні! Дуже хотіла я відповісти, але з мене вирвалось тільки тихеньке
-Так.
-Тересо, можна з тобою поговорити? Не при всіх? - я вже боюся, що зі мною зробить Лука.
-Т-так. - я запнулась на цьому простому слові, схоже в їхніх очах я вже зламалась.
-Не бійся, я нічого тобі не зроблю. - він казав це з усмішкою на вустах.
Він зараз, щось зробить зі мною

Ми пішли до гаражу, а інші до будинку.
Я не встигла нічого сказати, як відчуваю на собі удар.
-Якщо ти не будеш зі мною,я тебе вб'ю а потім і брата свого. Зрозуміла?! - він схопив мене за руку, а у горлі щось кольнуло.
Сльози полилися градом з моїх очей. Біль був у животі невиносний. Я майже не впала від цього пекучого болю. Дякувати Богові, він тримав мене за руку.
-Зараз ми приходимо, я кажу, що ми почали зустрічатися. І тільки спробуй сказати щось Мерфі. Ти зрозуміла? - він майже кричав.
-Нащо ти так зі мною?... Я не хочу цього. Я хочу до Мерфі, до його рук. Будь ласка... - я напевно вже прожувала півтонни соплей з сльозами.
-ТИ ЩО ТУПА? Я СКАЗАВ ТИ БУДЕШ ЗІ МНОЮ. І КРАПКА. - його мерзений голос відлунювався у мене в голові.
-Ні... будь ласка... Мерфі. - я хотіла закричати, але відчула ще один удар під ребром.
-Мовчи, тупа шльондра. Бо зараз ти взагалі туди не прийдеш.
-Все, все я мовчу. Тільки не бий мене. - останнє слово я ледь вимовила, бо моє тіло стало якимось дивним. Це не схоже на те, що буває після декількох ударів під ребра.
-Та,- його глузлива посмішка майже діставало до вух. - зараз це тільки у твоїх мріях, ти переїдеш до мене я буду бити тебе так, як ніколи не били тебе. Я буду отримувати задоволення від твоїх сліз та криків.
-Будь ласка не треба... Мені боляче. Я не хочу... - я принижена.
Я ніхто.
-А я не хочу, щоб мій брат Мерфі був щасливий. Я хочу, щоб він розривався від болю. - його слюна полетіла десь біля мене, але я вже не змогла вистежити її, бо мій погляд почав розфокусовуватись.- Тому, закрий свій писок, та роби те, що я тобі скажу. Ти зрозуміла? Шльондра. - він почав тягати мене за волосся.
-Так, тільки відпусти мене... Я тебе прошу. Будь ласка. - я стала на коліна перед ним. Я принизилась перед Лукою Міллером, щоб він перестав це робити.
-Ти навіть виглядаєш, як шльондра. Фу. - ще одна слюна полетіла біля мене. - Як він міг на таке повестися?
-Якщо я тобі така огидна, то віддай мене Мерфі.
-Ні. - він пустив між нами смішок. - Ти мене не почула?! Тупа дура. Йди вже. Тільки спробуй йому щось сказати, я вб'ю тебе.
-Добре. - я майже не впала, коли підвелася. У моєму тілі якась рідина. Щось гезвизне для мене.
Я потрапила в ад. Тільки ад не диявола, а його помічника, який всіх ненавидить. Я боюся тут знаходитися.