Вибір за тобою, Тереса

7

Ітан Міллер
Я не закоханий у неї.
Так, Тереса Кілт психопатка. Я точно знаю, що їй потрібен Мерфі.
Тоді 5 років тому я це зрозумів. Вони будуть найкращою парою.
Лука... Так, він теж закоханий у неї до безтями, але ні, він не той хто потрібен Лейлі. Ні...
Чому Лейла?
Не знаю.
Вона мені схожа з ніччю. У неї темне волосся, наче ніч.Тому і Лейла ( так, не багато для прикладу чому я її називаю Лейлою).
Я дуже хочу, щоб вона була з Мерфі. Лука буде знущатися з неї.
Він мені розказував те, що він буде робити з нею. Сподіваюсь вона зробить правильний вибір.

Кастл Міллер
mi amor...
Вона така ще дитина. Тереса начебто й не боїться нічого, але водночас...
5 років тому я почав іноді слідкувати за нею. Я знав, що не бути нам разом, але може й були б, якщо не Мерфі та Лука. (Ітану ще тоді вона стала байдужа.)
Цей диявол схиблений на ній. Постійно про неї каже.
" Цікаво,як там моє кошенятко?"
"Я не можу жити без свого янгола"
Мерфі не один раз казав, що він ходив до своєї бібліотеки, читав книжки, щоб забути про неї, він читав допоки в книжках на кожній сторінці він не починав бачити її ім'я . Як захопливо.
Якось він дуже сильно напився, прийшов до мене та впав у ноги.
Я дуже здивувався, бо мій брат ніколи не падав комусь у ноги, особливо мені або іншим братам.
Але той момент був виключенням. Я вперше тоді побачив на його очах сльози. Я, звичайно, спитав чому він так набухався.
На що він відповів
" Моє кошеня... Вона майже не вмерла в мене на руках."
Я був тоді дуже здивований, як так сталось. На що мій брат відповів.
" - Вона була у лісі. - пауза - Сиділа біля дерева та ридала. Я не міг на це дивитися. Вона постійно промовляла " як я вже задовбалася" вона хотіла піти від мене. Мій янгол хотів піти від мене. Кошеня мене б залишило. Вона так швидко дістала ніж, що я навіть не зміг кліпнути, як янголятко вже стікає кров"ю. Я кричав на неї. Вона дивилася своїми смарагдами в мої очі... В цих очах був тільки біль. Біль. Біль. Біль.
Я дуже швидко відвіз її до лікарні. Вони сказали, що відсоток того, що вона буде жива дуже маленький. Сказали мені поїхати додому. Поїхав та напився.
Якщо вони завтра подзвонять та скажуть, що вона померла, я просто піду за нею. Я не виживу без неї."
Ми сиділи на підлозі. Я відчував його гарячі сльози. Він був розбитий на малесенькі шматочки...
Він хотів піти за нею.
Про це все не знають Ітан та Лука. Навіть те, що сталося з Тересою.
Мерфі любить Тересу до безтями.
Тоді він промовив дуже тихо на французькій.
" ne me quitte pas mon ange"

Мерфі Міллер
Кожен день я згадував ту ситуацію.
Два роки тому, моє кошенятко ледве не звела мене з розуму.
Тоді вона пролежала у лікарні майже три місяці, тому мені треба було кожну ніч приходити до неї.
Я сподівався, що вона забула ту ситуацію, хто ж таки її привез до лікарні.
Але одного дня, (коли вона вже приїхала з лікарні) я сидів на її балконі, до неї прийшла подружка.
Валенсі Ваяж.
Янголятко розповідала про те, як вона наважилася на таке, чому і все таке.
Я це слухав з таким болем на душі, що ще б трішки, і я вийшов до неї та зарився у її чорне волосся, яке пахне вишнею.
Як тут вона додає
-Валенс, я згадала тільки нещодавно, хто мене привіз до лікарні.
-Хто? Тоді я питала всіх у лікарні, ніхто не знав.
-Це був наче біс, який прийшов щоб мене урятувати. Він щось казав. Таке наче, що він ще кричав, і молив мене не помирати.
-Що він казав? Щось важливе? - подружка кошеняти вірила всьому, що вона скаже.
-Так, напевно... Щось на кшталт "не залишай мене, моє янголятко!!" Я не зрозуміла сенс цього речення, бо вже тоді я була, наче у сні... Глибокому сні.
Я сидів та й усміхався. Це моя перша щира усмішка. Кожну секунду, яку я там знаходився, я хотів прийти до неї в її холодні руки. Я хотів їх зігрівати вічність. Я хотів відчувати запах її волосся. Її гладеньку шкіру.
Я хотів відчувати її поруч. Більше мені нічого не потрібно, тільки вона.

Після цього я не міг оговтатись майже пів року. Вона мене так налякала, що після того, як вийшла з лікарні я був поруч завжди.
Коли вона гуляла, чи вбивала, завжди.

Рік тому, коли вона ще була у домі Долореса, свого батька, вона зробила з бісеру чорного кольору два браслети. А по середині цих двох браслетів були маленькі прикраси у формі черепа. Один був жіночого, другий чоловічого.
Вночі я не зміг утриматися, тому викрав один, який був з чоловічим черепом.
Тоді, коли вона закінчила їх, сказала
-Та людина, яку я покохаю до безтями буде носити зі мною ці браслети.
Тому моя голова вирішила викрасти цей один браслет. З ним я ходив постійно. Вона, коли зрозуміла, що браслета немає не розізлилась, навпаки, сказала, що може ця людина вже його викрала, але їй не сказала. Тоді я ще більше усміхався.

Я пам"ятаю, як дивився на те, як вона розтинає тіло. Це було надто гарно.
У правій руці, вона тримає скальпель. Янголятко без латексних рукавичок. Кров капає на її білу блузу, яку вона завжди надягала, коли розтина когось. Ця людина вмерла не менше 16 годин тому. Тому, кров не встигла охолонути для температури під час, якої треба розтинати тіло.
Вона завжди казала на чорному ринку, що вона так робить задля того, щоб органи були свіжіші, та легко можна було зробити перший розріз.
Це я чув від кожного на ринку.
Коли вона приходи. весь ринок прокинався, хоча завжди всі були по своїм кабінетам або десь ще.
Та Тереса Кілт була головна для обговорення на ринку.
Кошеня ніколи не була без свого батька. Він завжди був поруч, тому і бісив мене дуже.

Я хочу, щоб янголятко мене не злякалася, коли дізнається, що тоді у лісі був я, а не, як вона сказала біс. Хоча у якомусь сенсі вона була права.
Тому, розповім їй тоді, коли вона буде готова до цієї інформації. А зараз хай відпочиває.

Я стовбичив біля її вікна, до того моменту поки вона не поринула у сон.
-Гарних снів, моє кошенятко.
Подивимось, що буде завтра, адже їй 18.
Як я й обіцяв, через 5 років.