Коли герої падають Книга1

Розділ 13

— Я прочитав і вислухав клопотання про виключення свідчень, і у захисту справді є... вагомі аргументи на користь виключення свідчення містера Метлока з доказів. Містер Метлок проблемний і упереджений свідок через його споріднений зв'язок із покійним Джузеппе ді Карло. Оскільки Метлок не з'явився, я не маю іншого вибору, крім як прийняти рішення на користь захисту.

Правду кажучи, ми були впевнені, що на попередньому слуханні здобудемо перемогу, але це була не єдина причина, через яку ми наполягали на відхиленні свідчення Метлока. Попереднє слухання дозволило нам отримати уявлення про те, як звинувачення структурувало свою справу і, можливо, від чого воно залежало.

Навіть така дрібниця, як плескатий рот Денніса, видавав занадто багато. Було очевидно, що він незадоволений результатом, але він не боровся щосили, щоб зберегти це. Що, мабуть, означало, що він мав щось інше в рукаві, що можна повісити на Данте.

Яра думала, що це ще один важливий свідок.

Я не знала, чому вона була така впевнена, тільки те, що після телефонної розмови з Данте в кабінеті кілька днів тому вона з'явилася в дверях конференц-зали, в якій я зазвичай працювала, щоб сказати мені про це.

Я не сувала носа не в свою справу. Я знала, що у Каморри свої способи збирання доказів.

Ось чому я не відразу насторожилася, коли ми з Ярою виходили з суду, і Яра завадила мені сісти в таксі і повернутися в офіс.

— Випийте зі мною кави, — м'яко запропонувала вона, ніби ми робили такі речі весь час.

Але немає.

І наскільки я могла сказати, Яра ні з ким у фірмі ніколи не пила кави по-дружньому. Вона була єдиним джерелом сили. Це одна із причин, чому мене так тягнуло до неї.

Незважаючи на те, що в мені зародилася підозра, я погодилася, бо було б нерозумно не погодитися. Ми пройшли кілька кварталів від будівлі суду до маленького італійського ресторанчика, де подавали еспресо через вікно в передній частині невеликої вітрини.

Яра зробила замовлення, не питаючи, чого я хочу, заплатила за два подвійні еспресо, а потім залишила мене нести маленькі білі чашки та блюдця до столика, який вона вибрала на тротуарі у найдальшому від дверей кутку.

З кожною секундою мовчання мій пульс частішав. У неї й Данте була схожа хижа якість, їхні погляди були надто уважними, надто голодними та розважливими.