Тайм-аут

Розділ 14

Дамір

-Да що ти розумієш? Я була змушена покинути рідне місто, щоб переїхати у Лос-Анджелес до бабусі із дідусем. Де у мене був шанс на нормальне життя. Але усе це казочки та прості байки, це ще не всі проблеми та випробування які готувало для мене моє життя.

-Раміро... -але вона мене перервала.

-Я тебе прошу Даміре, помовч. Будь ласка, мої емоції зараз на межі, і мені б дуже не хотілось зірватися на тобі.

На що я просто підняв руки у знак капітуляції і свого мовчання.
Вона не відразу розпочала розповідати далі, а тільки через декілька хвилин.

-Чотири роки назад, коли мені було п'ятнадцять років, я все ж таки наважилась налагодити зв'язок з своєю матір'ю.
Бабуся і дідусь нічого не хотіли про неї розповідати, а тим більше давати її особисті контакти. Звісно, я їх дуже добре розуміла, тому що так як вона вчинила з їхнім сином, та по відношенню до мене. Це з її сторони дуже підло, але як є, і цього змінити було не можливо.
Без чиєїсь допомоги, я самостійно знайшла спосіб як із нею зв'язатися. Того дня я домовилися з нею зустрітися, моїм здивуванням було те, що вона швидко згодилася.
Вона скинула адресу свого будинку, і я відразу ж зібралася та поїхала до неї. Краще б я ніколи не шукала з нею зустрічі, але я не знала на скільки той день, запам'ятається мені на довго. Та обернеться для мене психологічною травмою.-на цьому моменті вона затихла, збираючись з думками.

Вставши з дивану, я підійшов до неї та взяв її за руки, потягнув її за собою в сторону дивану. Сівши на нього, я притягнув її до себе на коліна.
На що вона подивилася на мене. суворим і незадоволеним поглядом. Але навпаки,сіла обличчям до мене.
Недовго думаючи я наклонився до її обличчя, та ніжно поцілував її в вуста. Хоть у неї всередині, ще досі бушували емоції. Таким способом, вирішив трохи заспокоїти. Вона не була проти, цього короткого поцілунку.
Після цього, вона майже пошепки продовжила:

-Коли я приїхала по адресі яку мені написала Агнія, я подзвонила у двері. Мені відкрив чоловік, на вигляд років тридцяти.
Я запитала чи є Агнія, на що він просто сказав що вона поїхала по своїм справам. Він запропонував мені зачекати її приходу, та запросив до будинку.
Спершу все було добре, ми трохи поспілкувалися, але кожного разу за цією розмовою він всякими способами намагався до мене доторкнутися. Скоротити дистанцію між нами, як кожного разу  він це робив, в мене були неприємні відчуття і дискомфорт.
Але через декілька годин, він відкрито почав до мене домагатися, я все ще прекрасно це пам'ятаю. Як він силою поклав мене на диван, на якому я сиділа весь цей час, як він силою тримав мене. Як розривав на мені  одяг, як його руки блукали на моєму тілі. Як... як він однією рукою закривав мені рота, щоб я не змогла навіть кричати,якщо б і хотіла.
Я майже захлиналася у своїх сльозах, через переляк що зараз може зі мною статися. Звук блискавки від ширіньки штанів, ще більше налякав мене тоді.
Однією рукою, я шукала будь якийсь предмет, що зміг би мені тоді допомогти. На самому краю журнального столика, стояла скляна ваза, недовго думаючи я схватила її. Та вдарила нею, для нього по голові, від чого він звалився на мене прижавши мене своєю масою. Все ж таки я якось вибралась з під нього, скинувши його з себе.
Швидко забравши залишки своїх  речей, я  вилетіла з того будинку. Я бігла, я бігла не озираючись назад.
Ніколи в житті не змогла би повірити, що звичайна ваза для квітів, зможе врятувати мене від згвалтування.-її голос почав тремтіти, а сльози хлинули із очей.