П'ятий П'єро, за чотири роки до

Частина 1

Нудно.

Останнім часом нудьга - вічний компаньйон. Роботи нема, а більше... а більше й зайнятись нічим? Коротше кажучи, нудно.

Пройшов вже рік, як Віллуса Зораха перевели у цей відділок. Департамент міжнародних робіт, Джустея. Його робітників викликали на найгучніші і найскладніші справи. Але це траплялось рідко, тож робота стояла.

Для Віллуса незрозуміло було, як інші його колеги не нудьгували при таких умовах, однак, якщо подумати, вони ж в тій же ситуації і вбивають час, як можуть. Кьоїчі Лейс, наприклад, майже весь час проводив у поліцейському архіві.

Лейс завжди у курсі новин: мало не живе в архіві, постійно переглядає нові випуски «Щоденного універсального реєстру»* і «Шубурга». Тож новини про нову роботу до нього доходять найпершим.

- В Люцифенії сьогодні вночі було вбито Ернеста Ніколя.

От такі ранкові новини. В Люцифенії пройшла серія вбивств, яку чомусь верхівка Всесвітньої Поліції віддає перевагу ігнорувати. Але зараз Віллус абсолютно впевненний, що шефа змусять прийняти хоч якісь міри.

В чому причина впевненості? Ноб Ніколь, віце-президент Фонду Фризис, був старшим братом вбитого цієї ночі. А Всесвітня Поліція - дочірня структура Фонду.

Не сказати, що ніхто не намагався раніше звернути увагу начальства на ці вбивства. Тільки в їхньому відділку, хоч і не багаточисельному, таких було чоловік п'ять. Але на жаль, твердолобість шефа не похитнути.

- Вілл, як думаєш, це змусить шефа працювати? - Лейс задав нібито риторичне питання.

- Якщо не саме вбивство, то Фонд - так, - Віллус відповів на це байдуже. - В будь-якому випадку, здається, у нас з'явиться робота.

Як би огидно це не звучало, але Віллус радий цьому випадку. Ця справа обіцяє бути насиченою.

Якщо шеф так довго ігнорував серійного вбивцю - а судячи з тієї інформації, що писали в газетах, це справа рук однієї людини - отже, або його підкупили, або на нього натиснули. А Віллус знав лиш одну людину, що могла б надавити на шефа. Якщо його здогадка правильна, отже, вони мають справу не зі звичайним серійним вбивцею.

В коридорі почувся якийсь шум, і Лейс, повернувши газету у стопку, миттєво вискочив перевірити, що відбувається. Віллус послідував за ним без якогось ентузіазму.

- Гей, наставник! - Кьоїчі побачив одного з їхніх колег у коридорі. - Що відбувається?

- Прибули представники Фонду Фризис, - відповів їхній старший колега з дуже серйозним виразом обличчя, Гоб Гомер. - Хлопці, здається, на нас чекають великі зміни.

- Ти щось задумав? - поцікавився Кьоїчі.

- Не знаю, не знаю, як получиться... Все в моєму столі, так?

- Так.

Зі сторони може й не зрозуміло, про що йде мова, але Віллус знав контекст. Гоб Гомер давно вже намагався досягти, щоб відправити шефа у відставку. Кьоїчі, як його учень, у цьому йому допомагав. Але просто висунути звинувачення без доказів не можна, вони як поліцейські прекрасно про це знали. За допомогою Кьоїчі, який прекрасно вміє сортувати інформацію, будь які підозрілі дії з боку шефа були акуратно зібрані до купи.

Цього має вистачити, аби відправити шефа у відставку, але невідомо, хто прийде на його місце. Хоча Віллус майже на сто відсотків впевнений, що це місце дістанеться Гобу - і саме це додаткова ціль колеги.

- Чекайте, - сказав Гоб. - Прийду з перемовин - розповім як пройшло.

*The Daily Universal Register - перша назва британської газети «Times»