Наші герої насправді страшенно неголені.
В їхніх очах іще видно спалахи Граду.
Вони вже і нагодовані, і напоєні,
Помиті, обійняті та покладені спати,
Але сняться їм не залишки побратимів,
Не вуса комбрига, не зірочка генерала,
А сниться їм те східне, до болю синє,
Пекуче небо, під яким вони помирали.
Тепер їх очі кольору того неба.
Тепер їх лиця кольору тої землі.
Вони посміхаються, ніби то так і треба.
Вони повертаються стомлені та живі.
12 серпня 2014
BINABASA MO ANG
Повернути додому усіх котів
PoetryЗбірка поезій про російсько-українську війну. Присвячую ці вірші своєму чоловікові-захиснику.
