47 палата

чому це не кінець?..

Тарас:(я прокинувся зранку на диво не через те що мене будив Саша та відправився я коледж. На сходах перед моїми очима промайнуло щось чорне а я просто скинув це все на те що мало сплю. Коли я прийшов то побачив як Саша спить на парті. Я сів біля нього та вдарив його по спині а він схопився з наляканим виразом обличчя і почав оглядати все навкруги.) Що таке?
Саша: та кошмар приснився
Тарас: еее, не копіруй мене!
Саша:вапшєта це ти мене капіруєш!
Тарас:а вот і нє! Мені першому вапшєта кашмари почали сниться так шо ти мене капіруєш! Як тобі нє стидна!? Шей блєдний як і я! Капірщік!!
Саша: та как ти пасмєл!!!?? Я перший був блєдним!! То ти мене капіруєш!!
Тарас: та все хватить, в мене вже фантазія кінчається, але я виграв!
Саша:Вапшєта нєт
Тарас: вапшєта да.
Саша: нєт!!!
Тарас: ти зі мною сперечатися будеш?
Саша: ну добре.. я поняв..
Тарас: Саша.. шо це значить?
Саша: да блін.. зрозумів
Тарас: спасібя🥰
Саша: ти точно Тарас?
Тарас: та нє, я Бабай волохатий
Саша: Ну як так то?
Тарас:..
Саша: Тарас?
Тарас:..
Саша: з тобою все окей?
Тарас:..бу!
Саша: Твою на ліво!!
Тарас: Хаххахаха, лошара
Саша: капець.. я реально ледь зі стільця не гепнув
Тарас: чого ти такий шуганий?
Саша: та після тієї ночі з тобою я тебе більше не сприймаю..
Тарас: так стоп.
Саша: ти шо не пам'ятаєш?
Тарас: та нє просто хехе.. а шо тоді було?
Саша: в тебе тоді були очі сірі і ти мене ледь не задушив, а ще в тебе було горло порізане, я тебе ледве до лікарні дотягнув коли ти отямився
Тарас: нічого собі.. ніц не пам'ятаю!
Саша: повезло тобі.. там стільки крові було..
Тарас: а я з тобою нічого не зробив?
Саша: тільки синяки не плечах.. а так там постраждав тільки ти бо ще після монстра того не отямився як тобі вже хтось горлянку перерізав і в тебе якесь чмо вселилося.. одним словом ти в нас "щасливчик"
Тарас: що за монстр?
Саша: та то довго.. я тобі після лекцій розкажу.
Тарас:..( в кабінет зайшов викладач і стукнув лінійкою по столі. Всі заткнулися як і саша та мене це напрягало бо він завжди то матюкав викладачів то ще щось мені бурмотів, частіше всього жалівся на щось але зараз він сидів сперши голову об ліву руку та правою малював щось на листку.. він намалював Катю та так гарно що в мене ледь щелепа не відвисла проте він просто скривився та зжавши той листок викинув його у відкрите навстежінь вікно. Я був "трошки" в шоці з того як він недооцінює свої роботи..) тож гарно було..
Саша: шо? Та то якесь незрозуміло що було..
Тарас: а ти шо Леонардо Да Вінчі?
Саша: та ну стидно мені за це чорті шо..
Тарас: То ти чорті шо а то був шедевр!(мої слова видно не піднімали йому настрій та він ще більше сумував..)щось сталося?
Саша:ААХХПХППХХППХПХ
тарас: матір божа, шо з тобою?
Саша: АХХАХАХА БОЖЕ, Я ОБОЖНЮЮ ТВІЙ НІМЕЦЬКИЙ АКЦЕНТ!
Тарас: Та ну не виходить в мене деякі слова без акценту говорити!
Саша: *кашель* я аж подави *кашель*
Тарас:( я вже замахнувся щоб смачно вхерачити його по спині як той шматок недосоленого сала полетів на землю бо він певне забув шо ми на останній парті сидимо..)
Викладач: Саша! Дідька лисого! Шо тобі робиться!!?
Тарас:(він почав беззвучно сміятися та так що ледь не задихався.. він був весь червоний та ледве зміг встати з землі та поставити крісло назад. Коли він сів то ледве стримував сміх а я сидів ніби його не знаю та старався стримувати серйозний вираз обличчя про те в мене це не виходило..)
Викладач: та заспокойтеся бо зараз розсажу!
Тарас:( тільки но викладач це сказав як хтось крикнув "та куди таку пару розсаджувати? Ще на весілля не покличуть!" Весь клас почав сміятися а викладач просто змирився і сперши голову об руку дивився на той балаган. Згодом всі замовкли та після пар ми з Сашою разом ішли до дому і він розповідав мені про той вечір та про того монстра. Я "трохи" прифігів та розпитував його про все що тільки можна і не можна. Після того як він мені все розказав ми ще вирішили прогулятися і той динозавр з Iq тапка амеби ішов так швидко що перед пішохідним переходом його була б збила машина якби я не схопив його за капюшон та не відштовхнув назад.)
Саша: чо?
Тарас: дивись куди ідеш!
Саша: а шо сталося?
Тарас: тебе ледь машина не збила придурку
Саша: ааа.. ну окей, так короче, про шо я? Блін, забув..
Тарас: я та зрозумів тобі всерівно?
Саша: ну вона мене ж не збила, я живий здоровий, напевне
Тарас: Боже.. яке ж ти дурне..
Саша: ага, хто б казав.
Тарас: та я думав ти вже забув..
Саша: та таке то забудеш?
Тарас: ну так..
Саша: О! Я згадав про шо говорив! Так от..
Тарас:( іноді він дивував мене все більше і більше про те мені це в ньому і подобалося. Раптом він зупинився та та дістав з карману той хрестик котрий я загубив) звідки він у тебе? Ти що сам у ту темряву поліз!?
Саша: та де там, ти думаєш мені жити надоїло?
Тарас: ну а де тоді?
Саша: та не важливо
Тарас:ну добре. (Він простягнув мені хрестик та я вчепив його на шию.  Як тільки я забрав руки від шиї то в мене трохи кольнуло сердце але я просто примружив очі і не сказав нічого Саші про те по його лицю було видно що з ним теж не все в порядку.)
Саша: я можливо вже піду бо мене Єва чекає
Тарас: добре
Саша: бувай
Тарас: бувай, удачі
Саша: ее.. тобі теж
Тарас:(я прийшов до дому та в мене сильно закрутилася голова і почало боліти сердце.. і саме тоді мені дійшло що я вже більше місяця таблетки не приймав. Я хотів піти на кухню щоб випити їх про те біль була настільки сильною що ходити було майже не можливо. Я вже ледь дихав як до мене в квартиру увірвалася Поліна. Вона викликала швидку та сіла біля мене. Звісно я нічого не бачив бо біль була настільки нестерпною що я заплющив очі та вже уявляв собі ворота в рай або пекло. В один момент думки обірвались та я отямився вже в лікарні. Я трохи засмутився бо головна моя мета померти. Біля мене сиділа Поліна та усміхалася мені)
Поліна: а що з тобою сталося то?
Тарас:(я хотів сказати щось але мені дійшло що в мене на лиці апарат.)
Поліна: а точно, ти ж не можеш говорити..
Тарас:( я дивився на неї та відчував якесь навіть полегшення.. вже в вечері вона пішла та я залишився в палаті на одинці з думками. Серце билося не так часто як зазвичай та думки було дуже важко сформувати через головну біль і не тільки. Мій пульс став трохи меншим і я потроху почав засинати. Коли я вже майже спав до палати увірвався Саша. Я здригнувся та пульс став частішим.)
Саша: ти шо вмирати надумав!? І без мене!? Як ти міг взагалі!!??!?!?!
Тарас:(якби я міг то вже перебрав би всі німецькі матюки світу але натомість просто повернув до нього голову з лицем "ти дебіл?" А він захлопнув двері і сів біля мене на кушетку)
Саша: ну от скажи мені, як ти...
Тарас: (я не почув що він сказав бо заснув. Прокинувся вже наступного дня але без апаратів на лиці. І ще через день вже міг ходити а через 3 дні мене виписали. Самого ранку я прокинувся та коли виходив то зустрів Сашу який ішов до мене ми з ним пішли в коледж і по дорозі той дебіл запропонував мені прогуляти весь коледж а я "ввічливо" послав його на три букви і ми пішли на пари. В коледжі десь на парі 2 ми з Сашою стояли в коридорі і до нас підбіг Васька)
Вася: Тарас, ти не проти якщо я Сашу позичу ненадовго?
Тарас: та нє, не проти, забирай хоч на цілий день тільки не забий
Вася: дякую!
Саша:е стоп, а мене хтось спитав?
Вася: тебе нема сенсу питати бо ти всерівно погодишся
Саша: а ну так..
Тарас: (Васька схопив Сашу за руку і кудись потягнув його а я залишився чекати їх в коридорі. Їх довго не було тай скоро вже починалася лекція тому я пішов шукати їх. Я знайшов тих двох за коледжем де ніколи нікого не було та бачили б ви що там відбувалося.. в мене ледь інфаркт не стався, ну і у Саші в принципі теж.. якщо сказати коротко то Вася цілував Сашу прижавши його до стіни коледжу.. коли Вася перестав його цілувати то Саша просто завмер і дивися на нього. В Саші трохи навіть руки тремтіли.. ) Що тут відбувається!?
Вася: що ти тут робиш?..
Тарас: прийшов вас шукати! Що ти з ним зробив?
Вася:..я хотів..ай! всеодно все марно..
Тарас:Саш, все в порядку?
Саша:..
Тарас:(він підняв голову і мовчки пішов.)навіщо?
Вася:не знаю..
Тарас: *видих* ти не хвилюйся з ним таке буває.. а чому ти раніше не говорив про це?
Вася: я боявся наслідків.. і видно не дарма.
Тарас:..я спробую наздогнати Сашу
Вася: добре, я піду..
Тарас:(я побіг за Сашою і коли наздогнав то він зупинити та глянув на мене з серйозним виразом обличчя.) Чому ти пішов? (Він також мовчки зняв з руку на якій був хрест рукавицю якою його закривав та я помітив що той хрест весь в крові і там була як і свіжа так і вже досить стара суха кров.) Що за?..
Саша: я сам не знаю! З цього хреста в всілякий момент може почати витікати кров і це так боляче що іноді навіть сльози на очах виступають..
Тарас: і довго це в тебе?
Саша: від тоді як ти мене ледь не вбив тієї ночі
Тарас:(в мене по тілу пройшовся біль і я став привидом а моє тіло стояло на ногах так ніби в мене щось вселилось. Саша не помітив нічого бо мої очі так і залишалися темно карими але він точно щось запідозрив коли я в виді привида жав самому собі по голові рукою і той хто був і моєму тілі просто прижмурив очі. Саша і той привид чи монстр я так і не зрозумів, пішли в кабінет і той хто був в моєму тілі добре вмів грати мою роль навіть коли вони з Сашою говорили. Я не бачив поблизу жодного привида але потім помітив що біля Саші якогось хлопця привида з синім волоссям, блискавками на щоках, та голубими очима, він був одягнений як самурай і був на вид років так 25. А біля мене тобто біля мого тіла була дівчина, доволі висока десь 179см у неї була пов'язка на очах та вона була одягнена в халаті з довгими рукавами та мечем на поясі, у неї було довге волосся, приблизно до колін, вона було біле як і халат, меч був в чохлі а взута вона була в звичайних сандялях котрі використовували торговці за часи самураїв.)
Дівчина: якого біса!?
Хлопець: чорт би тебе побрав! Касумі!
Тарас: перекладається як "туманний ранок" якщо я не помиляюся..
Касумі: то ти я японську знаєш?
Тарас: трохи..
Хлопець: вау! До речі, мене Райден звуть
Тарас: грім?
Райден: так! Вгадав!
Тарас: чому я тільки вас бачу? Де інші привиди?
Касумі: ти став можна сказати напів демоном, тінню, чи як я з Райденом стихією
Тарас: а можна якось назад?
Касумі: коли він покине твоє тіло
Тарас: хто він?
Касумі: Такеші, він дурень та жорстокий вбивця, ніколи мені не подобався.
Райден: підтверджую, цей придурок вбив мене декілька сотень років тому
Тарас: Такеші перекладається як "жорстокий, воїн"
Райден: хах, бачу ти справді трохи знаєшся на японській
Тарас: дякую, чи що?
Касумі: закінчуйте балачки, нам потрібно якось тебе в тіло повернути
Райден: і знову ти читаєш мої думки, кицю
Касумі: завалися, Тарас, пішли
Райден: шкода що я не можу піти з вами..
Касумі: навпаки це чудово! Я зможу хоч трохи відпочити від тебе і твоїх тупих підкатів
Райден: я завжди знав шо ти мене не любиш
Касумі: хоч в одному сенсі ти розумний. Полетіли
Тарас:(вона схопила мене за руку і рвонула кудись так швидко і не очікувано що, я думав мені кінець і ми з нею зараз вріжемося в якийсь стовп і забємося на смерть хоч і так душі. Я не знав куди ми летимо тому міцно тримався за її руку щоб не загубиться по дорозі. Ми прилетіли до якогось поля на якому не було ні одної живої душі, тільки якась чорна хмара літала прямо над нами і було навіть якось трошки моторошно.)
Касумі: бачиш? Це монстр котрий колись був тінню, думаю ти вже помітив який він чорний, це через те що за життя він заробив багато гріхів і тепер страждає..
Тарас: оу.. напевне про ці гріхи не повинен  знати ніхто окрім цього монстра, навіщо ми тут?
Касумі: щоб покінчити з ним раз і на завжди.
Тарас: навіщо?
Касумі: він був створений Такеші, якби не він то цієї хмари не існувало б а була би звичайна тінь.
Тарас: тоді якщо в цих гріхах нема його провини, то навіщо знищувати цього монстра?
Касумі: він монстр, він шкодить людям.
Тарас: як!?
Касумі: ця хмара єдине джерело тих сил що має Такеші тому якщо знищити її то він більше не зможе нікому нашкодити забравши твоє або тіло когось іншого.
Тарас: але ж може бути інший вихід окрім того щоб одразу знищувати її!
Касумі: ти не розумієш.
Тарас:(вона стрибнула в небо та розрубала ту хмару мечем на малесенькі шматочки диму. Я був злий на неї тому зі злості та не контролюючи агресію я глянув на неї злим лицем та якась біла зірка влетіла прямо їй в серце та вона зажмуривши брови вхопилася за нього і підкосивши коліна ледь не впала в пшеницю в котрій стояла через декілька хвилин вона закашлялася та впала на землю. Я отямився та підійшов до неї і трохи підняв її легенько приклавши руку до її серця я заплющив очі і та замка назад залетіла мені в руку та я поставив Касумі на ноги і вона трохи здригнувшись знову вхопила мене за руку але вже зжимаючи її набагато сильніше ніж в минулий раз.. вона почала шепотіти щось мені на вухо з серйозним тоном та зжимаючи мою руку так сильно що в мене вона аж почервоніла..)
Касумі:*як ти це робив?.. а хоча не важливо. Якщо ще раз таке повториться і ти нашкодиш комусь своїми силами тобі кінець, зрозумів!?*
Тарас: я ледве пробурчав щось схоже на "так" і вона відпустила мою руку та показала жестом летіти за нею і сама полетіла кудись поки я стояв терши руку щоб вона перестала червоніти. Я теж в злетів попрямувавши за нею та через трохи ми прилетіли до якогось лісу та там був Такеші в моєму тілі та якийсь хлопець,  він вже замахнувся щоб вставити ніж хлопцеві в горло як касумі зробила щось рукою та той хлопець просто кудись зник а Такеші з лицем "що за чортівня?" Кинув ніж на землю та так що він гострим кінцем застряг в мохові і пішов кудись всадивши руки в кармани.)
Тарас: що ти з ним зробила?
Касумі: відправила його до дому, і можеш не переживати він нічого не пам'ятає.
Тарас: а звідки ти знала про те що тут відбувалися?
Касумі: я стихія а значить частково прив'язана до твого тіла тому знаю все що з ним відбувається.
Тарас:Ем.. я зрозумів..
Касумі: пішли за ним
Тарас:( я просто мовчки пішов за своїм тілом а Касумі полетіла за мною. Такеші прийшов до дому Інни та при вході витяг з карману який був в середині жакета пістолет та з усмішкою зайшовши через задні двері. Інна якраз збиралася кудись виходити і коли вона стояла в коридорі та зав'язувала шнурівки він підійшов ззаду та одним рухом схопив та притулив її до стіни приставивши пістолет до її голови.)
Інна: що ти тут робиш!?
Такеші: прийшов починати цей ланцюг вбивств з вас дамочко
Інна: Тарас, що ти мелиш!? Відпусти!
Тарас:( в той момент мої очі стали сірі і Інна ледь не зомліла зі страху.)
Інна: що за чортівня?..
Такеші: бувааай! Зустрінемось напевне десь у світі тіней!
Тарас: (він усміхнувшись ще сильніше притяг голову блище до неї та вже коли їхні лоби торкалися один до одного він нажав на курок та патрон як по маслу увійшов їй в голову і її кров бризнула прямо в лице можна сказати Такеші і він навіть не закрив очі та взяв її тіло і поніс в одну з кімнат та кинув на землю так ніби вона впала з ніг і поклав біля неї пістолет а потім підійшов до вікна та відкрив штори і місячне світло осяяло кімнату і в той час тіло Інни. Як і зрозумів пізніше то Такеші зробив так щоб всі його відбитки зникли як з тіла Інни так і з пістолета. Він вийшов з дому та пішов вже до будинку Саші, я хотів щось зробити але касумі не давала вона міцно тримала мене за руку та не пускала нікуди. Коли Такеші зайшов в будинок то Райден трохи був в шоці і в той момент коли Такеші підкрадався до Саші з заду грім за вікном гримнув так голосно що навіть Такеші передригнувся. Видно саша побачив його відображення в вікні та трохи напружившись чекав поки Такеші підійде. Саша напевне зрозумів що то був не я бо в мого тіла були сірі очі так шей Такеші був з ножем. Коли він підійшов вже дуже близько то Саша повернувшись назад схопив його за шию та мене вдарило током і Такеші вилетів з мого тіла к швидко що я і розгледіти його не встиг як мене назад перенесло в тіло. Я відкрив очі вже вранці в дома у Саші лежачи на дивані в гостинній я не пам'ятав нічого що сталося того дня тому протерши очі я встав та пішов на кухню де був Саша та побачивши мене він скочив до плити і взявши пательню в руки дивився на мене трохи серйозним поглядом та чекав поки я щось скажу а я підняв руки на рівень плечей та дивився на нього здивованим поглядом.)..е.. добрий ранок чи я?.. що я тут роблю і чого ти мені пательнею погрожуєш?..
Саша: ти точно Тарас?..
Тарас: а хто ж іще? То ти мені поясниш що тут коїться і чому я нічого не пам'ятаю з вчорашнього дня та чому я тут?
Саша: Добре напевне я тебе током вшкварив.. ти справді нічого не пам'ятаєш?
Тарас: ну.. ні.. пам'ятаю все до того моменту як тебе Василь.. ну того..а далі все в тумані
Саша: блять, не нагадуй..
Тарас: то.. можливо ти перестанеш мені погрожувати сковорідкою?
Саша:а.. точно, вибач..
Тарас:(він поставив сковорідку назад на плиту та ми з ним сіли за стіл) то що вчора сталося?
Саша: в тебе знову вселився той привид і ти намагався вбити мене а я тебе током шандарахнув і ти відрубився, от я тебе і поклав в гостинній. До речі ти в весні щось говорив, але я так і не розібрав що, напевне щось про тіней..
Тарас:( тоді туман з моїх думок зник та я згадав все що трапилося минулого дня і трохи злякався бо все ж таки Такеші вбив Інну перебуваючи в моєму тілі і швидше всього другим на черзі іде Саша..)

Кінець розділу 12×