Реакції Волейбол||Haikyuu!!

Кемпінг*

- Як правильно чи неправильно смажити зефір? - щиро запитав він. Здавалося, ти дуже серйозно поставилася до завдання, а він не міг зрозуміти. Ти цокнула язиком і тицьнула дерев'яною паличкою у свій зефір.

- Це дуже легко. Дивись. - сказала ти. З цікавістю Кенма спостерігав, як ти підносиш зефір над вогнем, повільно обертаючи паличку, щоб зефір рівномірно просмажився, доки не набуде чудового золотистого кольору. Через декілька хвилин ти відтягнула ласощі від вогню.
- Потрібно досягти потрібної кількості хрусткості ззовні. Тоді... Залишивши його в напрузі, ти обережно розташувала пальці навколо зефіру та зняла смажений шар, залишивши пухнасту серединку зефіру на паличці. Очі Кенми розширилися, наче він побачив магічний трюк, і ти захихотіла.
- Бачиш? Тепер я можу продовжувати смажити шари, замість того, щоб просто їсти все відразу.

- О, добре... - Кенма замовк. Його очі металися між вогнем і несмаженим зефіром у його руці, розмірковуючи, що робити. Через мить він зітхнув і повернувся до тебе. - Однак, це так багато роботи...

| Бокуто Котаро

- [Ім'я]! Допоможи мені! - Бокуто заскиглив, змусивши тебе захихотіти над його сумним станом. Ось він стояв у темряві, а маленький рій світлячків тріпотів у повітрі. Проблема полягала в тому, що він кілька хвилин намагався зловити одного, але йому це не вдавалося. З іншого боку, ти легко спіймала маленьку комашку, і вже поклала її в банку. Ви, очевидно, планували відпустити світляка пізніше, але зараз було весело все-таки ловити їх.

- Ти нетерплячий, ось чому. Тобі потрібно обережно "вмовити" їх. - пояснила ти. Він гнався за ними, як божевільний, що, очевидно, їх відлякало. Ти підійшла, щоб взяти у нього банку та кришку, перш ніж приготуватися зловити одного. Ти зосередилися на конкретному світлячку і підняла банку в повітря, у той час використовувавши кришку, щоб повільно направити світлячка до входу. Незабаром жучок опинився у банці. Ти швидко закрутила кришку назад.
- От і все.

- Ура! - Бокуто підбадьорився й сплеснув у долоні. - Дякую! Тепер у нас обох є по світлячку!
Він узяв у тебе банку й підніс її ближче до свого обличчя, щоб детальніше оглянути жука, який мерехтів яскраво-жовтим.
- Ми повинні назвати мого Котаро, а твого [Ім'я]. Це було б мило. - запропонував Бокуто. Він поставив свою банку поруч із твоєю, і два світлячки ніби автоматично притягнулися один до одного, наблизившись до скла. Ти усміхнулась.

- Я думаю, що це чудова ідея.

| Тендо Саторі.

Ти думала, що Тендо може захотіти зробити щось божевільне у вашому поході. Він і так був такою непередбачуваною людиною. Але з усіх речей він запропонував тобі покататися на каное. Отже, ви сіли на маленький човен, і Тендо дозволив тобі розслабитися, поки сам взяв на себе відповідальність веслувати на каное. Не те що б ти скаржилася. Ти повинна помилуватися прекрасним видом на озеро та погрітися на сонечку. І той факт, що Тендо наспівував собі під ніс маленьку мелодію, додав трохи романтики цьому моменту.

- Тут гарно. - прокоментувала ти, зауваживши, як сонце відбивається від води. Озеро було тихе, а на небі були пухнасті хмари. Ідеальна картина. Звичайно, ніщо не може зіпсувати чудовий і спокійний момент з твоїм коханим хлопцем.

- Ага. - усміхнувся Тендо на знак згоди. На мить він перестав веслувати, відпустив весла на боки човна та сперся підборіддям на долоню й подивився на тебе, розслабившись. Незважаючи на те, що ти справді виглядала неймовірно прекрасною, він все одно не міг стриматися підступної думки, яка тоді спала йому на думку. Тендо усміхнувся, а ти підняла брову. Ти завжди могла зрозуміти, коли він задумав щось пустотливе.

- Тендо... Що ти робиш-а-а!
Перш ніж ти встигла закінчити речення, Тендо раптом схопив обидва боки каное й перевернув його, кинувши вас обох в озеро. Ти повинна була побачити це з відстані милі. З ним ніколи ніщо не буває мирним.