Справжнє людське

Частина 1

Хосок уважно дивиться у дзеркало заднього вигляду та вмикає запис:

— Обережно, двері зачиняються, наступна зупинка — Дальсон парк.

Точно вираховує ще п'ять секунд, щоб уникнути травмонебезпеки та зачиняє двері. Автобус плавно рухається з місця. Він достатньо старий, 2030 року, але їздить дуже рівно. Хосок ні разу не потрапляв в аварію, хоча, можливо, справа в записаній програмі, що не дозволяє йому потрапити в ДТП.

Автобус проїжджає ще зачинені зранку крамниці, сонних людей, що поспішають на роботу, будинки, будинки, будинки, багато будинків – і знову гальмує рівно біля зупинки. Хосок завжди зупиняє автобус біля стовпа з електронним розкладом. Точність – це добре. Точність – це правильно.

Він відчиняє двері та повертає голову, спостерігаючи за тими, хто входить через парадні двері. О сьомій годині двадцять дев'ять хвилин на цій зупинці з понеділка по п'ятницю завжди сидить десятирічний хлопчик. У хлопчика темне волосся і він постійно хоче спати. Хосок спостерігає за тим, як він проходить в салон автобуса та позіхає. На Хосока не дивиться, і це правильно, на нього не повинні звертати увагу, якщо звертають — значить, він погано працює.

У дзеркало видно, як хлопчик клює носом, тримаючись за спинку сидіння. Він повинен виходити через одну зупинку. Його голова опускається все нижче і нижче, лямка важкого рюкзака сповзає з плеча.

— Початкова школа, — вмикає Хосок запис.

Дивиться у дзеркало.

Хлопчик не рухається з місця.

— Початкова школа, — чомусь вмикає запис ще раз. За інструкцією не передбачено два рази.

Реакції немає. Минає хвилина. Розклад. Автобус повинен встигнути за розкладом, або його спишуть.

У Хосока трохи сіпається плече.

— Початкова школа, — повідомляє знову й додає оглушливий гудок.

Хлопчик здригнувся, оглядається по сторонах, швидко підтягуючи лямку рюкзака на плече та вилітає у двері.

— Обережно, двері зачиняються, наступна зупинка...

Хосок дивиться, як хлопчик біжить по тротуару, міцно вчепившись в лямки рюкзака, на бігу раптово різко обертається і чомусь широко усміхається — у нього щербата усмішка з яснами. Махає рукою. Напевно, йому? Хосок усміхається теж і підіймає руку у відповідь. Люди люблять, коли їм усміхаються. Це правильно. Він теж завжди повинен усміхатися.