Кришталеве серце

Part 4

Глава 4.

Рамо

Я блять дуже злий! Як вона посміла цілувати іншого хлопця?! Я її майбутній чоловік,вона повинна цілувати тільки мене!
Сьогодні я покажу їй,що значить бути моєю.

Ми приїхали на старий склад,зазвичай тут проводять найстрашніші катівні,сьогодні відбудеться ще одна. Я повторював безліч разів,щоб до Давіанни ніхто не торкався,тому що я його вб'ю,Фолко був хорошою людиною,але він торкнувся забороненого. Чесно кажучи,я його розумію,побачивши мою наречену,я хотів трахнути її перед усіма на тій вечірці,але ще трохи,і вона стане моєю назавжди,або принаймні до моєї смерті. Вона стала ще прекраснішою,її тіло стало сексуальнішим,вона підросла,Дав стане моїм гріхом,моєю погибелью,я це гарантую.
Зараз,вона сидить на задньому сидінні моєї машини,вона налякана,таке відчуття що вона от-от втратить свідомість,але мені всеодно,це буде її покаранням.

Ми зупиняємось біля складу і я виходжу з машини і відкриваю двері для Давіанни.

-Виходь,mia moglie!
Вона дивиться на мене так ніби готова перерізати мені горло,мене це забавляє.

-Рамо,прошу відпусти його,він невинний! Це було тільки один раз,Рамо!
Сльози стікають по її прекрасному обличчю.
-Ох,принцесо,ти знала що станеться якщо тебе хтось торкнеться,а тепер ходімо.
Я взяв її під руку і поволік за собою.

Склад був великий,у центрі прив'язаний до стільця сидів Фолко,він виглядав кепсько,от і добре,подумав я. Повернувшись,я побачив,як Дав застигла на місці,її очі розширились і в них можна було побачити страх.

-Пішли! В нас мало часу,mia moglie!
Тобі рано вставати,ти ж хочеш обрати гарну сукню на наше весілля? Сказав я з усмішкою.

-Будь ласка,Рамо,я зроблю все що скажеш,тільки молю відпусти його! Рамо,будь ласка!
Мені було всеодно на її молитви,всі мають побачити що вона недоторкана.

На горизонті з'явився Ніколо,мій друг,він виніс ножі і підійшов до Фолко.
-Рамо,ось тримай,все як ти просив.
Він передає мені ножі.
-Можеш йти,а ми тут поговоримо,правда Фолко?

-Ні,ні,ні! Не роби цього! Він же з вірної родини,Рамо! Його батько цього не пробачить!
Почала кричати моя наречена.
-Давіанно,кому ти належиш,га?
Сказав я.
-Н..нікому,я належу тільки собі!
-Неправильно,mia moglie!Ти належиш мені!
Я взяв свій улюблений ніж і почав відрізати мізинець Фолка.
-Ні,Боже! Зупинись! Я твоя добре,твоя!
Сльози стікали по її прекрасному обличчю.
-Кому належать ці губи?
-Тобі,Рамо! Вони належать тобі!
Я відрізав інший мізинець на лівій руці.
-Підійди сюди!
І вона підійшла.
-Поцілуй мене! Зараз же!
-Щ...що? Я неможу.
-Мені відрізати йому язика?
Вона ледь не знепритомніла від моїх слів.
-Добре,не потрібно,я поцілую.
Тихо підійшовши до мене,вона протягнула руку і торкнулась мого обличчя,вмить її губи накрили мої,я образу поглибив поцілунок просовуючи язик між її губ,вона відкрилася через кілька секунд. На смак вона була як гріх,який я збираюся взяти на себе.
Я притулився до неї,ніж випав з моїх окровавлених рук на підлогу.Я підніс руку до її стегон і залишив там кривавий слід. Вмить вона відійшла. Її очі були огорнуті пожадливістю,але через секунду я побачив гнів,а потім ненависть.

-Досить,я твоя. Будь ласка,перестань його кривдити. Мені потрібно завтра рано вставати,як ти уже сказав,відвезли мене додому!
Ох,моя мила дівчинка керує мною,що ж я їй це дозволю.
-Хм,добре.
Взявши її за руку,я повів нас до машини.

Ми їхали цілу дорогу мовчки не сказавши ні слова,поки вона перша не порушила тишу.
-Рамо?
-Що?
-Я благаю тебе,відвези його до лікаря.
-Я подумаю.
Вона різко розвернулась і подивилась на мене своїми великими блакитними очима.
-Рамо,будь ласка,він правда невинний!
-Дав,я не настільки монстр,Ніколо відвезе його до свого лікаря і він його підлатає.
-Дякую,Боже,дякую!
Її очі наповнились полегшенням. Я припаркувася біля її дому,вона відкрила двері машини та побігла додому навіть не попрощавшись,не те щоб це образило мене,але мені було неприємно.