З Вілтшира з любов'ю

9

І це була лише одна книжка.

Промиті мізки.

Він пригадав насмішкуватий аналіз його особистості від Ґрейнджер. Йому не промивали мізки. Та хлопцю не подобалася думка про те, що від нього приховували інформацію, навмисно чи ні. А багато знань насправді було утримано.

Думка про те, що Драко каратимуть за поставлені питання, обурювала його.

Робила зухвалим.

Темний Лорд знову зник, а це було чудовою можливістю нарешті вияснити те, чого він не наважувався питати.

Будинок Ґрейнджер залишався темним, порожнім і моторошно тихим. Драко знав, що тут ніхто не мешкав. Її батьки зникли безвісти, і їх досі не знайшли. Він був свідком того, як Ґрейбека та Джаґсона катували через повернення з порожніми руками зі спроби їхнього викрадення.

Драко не знав багато про Ґрейнджер. Йому ніколи й не хотілося. Дівчина захоплювалась Поттером, була зубрилою-бруднокровкою, яка проводила свої дні на самоті, намагаючись виправдати власну вроджену мерзотність. Вона була розумною. Очевидно. І він мусив неохоче визнати, що Ґрейнджер була розумною не лише в плані книжок. Ніхто не діяв з такою продуманістю, як вона, і через це вони поодинці сиділи у підвалах по всій Англії.

Драко затулив шторами вікна і увімкнув світло, кліпаючи, поки його очі пристосувалися до сяйва над головою. Це його дивувало. Якби він захотів стільки ж світла, скільки було у цій кімнаті, йому знадобилося б набагато більше ламп та свічок, розвішаних по стіні чи звисаючих зі стелі. Він придивився до джерела світла. Було видно бліду кільцеву лінію під марлевою тканиною. Драко знайшов лише одне джерело і мусив визнати, що був вражений. Це було набагато ефективніше, ніж будь-що, із чим він зустрічався у магічному світі. І воно вмикалося й згасало так швидко.

Він декілька разів клацнув вимикачем, як Ґрейнджер.

Моментально.

Залишивши руку на дверній ручці, Драко припинив клацати і ще раз замислився: що саме він тут робив. Його серце глухо билося в грудній клітці. Тут нікого не було, та він нервував. Відчинивши ці двері, здавалося, Драко не побачить там нічого, що йому могло б сподобатися.

Відчуваючи сумнів через можливість бути впійманим, хлопець все ж наважився. Коридор був темний, проте він побачив ще більше вимикачів на стінах. Хлопець змахнув паличкою і вишкірився, коли всі вони піднялися одночасно, освітлюючи коридор і показуючи ще декілька дверей та сходи, що вели донизу. Він видихнув.