Глава 2
Зранку Кір прокинувся першим. Зібравши розкидані речі, хлопець взяв продукти і пішов на загальну кухню, щоб приготувати сніданок. Сам він рідко снідав, але не можна було відправляти гостя на навчання голодним, особливо після того, що було учора. Хлопець зробив млинці з сиропом і повернувся назад. Марк за цей час встиг прокинутись від звуку свого будильника на телефоні. Старший перші хвилини пробував зрозуміти де він. Дивним для нього було не лише місце де він прокинувся, а ще й те, що він повністю виспався. Останні роки він не міг спати без снодійного і нічних жахів, це напевно була перша ніч коли він спокійно спав не вживши перед цим спиртне або таблетки. Так як Кіра не було і кімнаті Марк вирішив йти на його пошуки, але стикнувся з ним в дверях.
–Ти, що тікаєш?–всміхнувся молодший.
–Ні. Просто вирішив знайти тебе. Добрий ранок.
–Добрий. Я тут тобі сніданок приготував. Сподіваюсь ти зміг нормально поспати.
Марк тільки зараз помітив тарілку у руках Грея. Чоловік усміхнувся і сказав правду.
–Я вперше так добре спав. Як немовля просто.
Він забрав тарілку з рук хлопця і повернувся в кімнату щоби поснідати. Джонсон зранку завжди обмежувався просто каваю, але як можна відмовитись, якщо тобі сніданок приготував об'єкт твоєї симпатії.
–Дуже смачно пахне. Дякую,–він спробував і протяжно замичав від задоволення,–І на смак неймовірно. Але чому я їм один?
–Я не снідаю.
–Ти хоч спробуй.
–Я поки готував вже напробувався.
Кір всміхнувся, але Марк йому не вірив. Тому обманним шляхом поки сам їв підгодовував хлопця. Старший подумав, що Кір приготував лише одну порцію, щоб зекономити кошти. Після того як з їжею було покінчено Марк сам викликався помити посуд і поки старшого не було Кір переодягнувся і сівши на ліжко став чекати поки старший повернеться і вони разом поїдуть в універ. Він повернувся через кілька хвилин, всміхнувшись молодшому став переодягатись. Кір без сорому розглядав Джонсона доки той переодягався, звісно старший це помітив, але нічого не сказав.
–Йдемо?
–Угу.
Вони спустились вниз та сіли в машину.
