Ну все.
Набридло. Всі ваші лицемірні лиця.
Прогнивший світ де ні добра нема,
Ні світла.
Казати можна будь що, та мені все це огидно.
Ці підлість, злість і довбана ніби "мораль".
Ця показна, типова толерантність,
Коли в душі насправді гніє аж ніяк не чистенька душа.
Прогнивші Ви, прогнивше все ваше життя.
О, та не бійтесь, бо я звичайно ж теж така.
Сказати чесно я ніколи гарной не була.
З дитинства пам'ятаю запах гнилі.
Гнилі думки, гнилі і вчинки.
Я не соромлюсь показати Вам наскільки я брудна.
Лиш це достоїнство в собі знайшла,
Я не збрешу, а ні собі, ні вам.
Тому брехню і Вашу бачу зразу,
О як Ви смішно робите все це...
Гаразд, допустим вірю я.
Та всеодно все це дарма.
На тому світі не важливо як добре за життя брехав.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Переважна туманність в думках
Poetry. Хей, не звертай уваги. Це просто ще одні не цікаві почуття у віршах чергового підлітка.
