Хто ти такий?

Розділ 5🤎

Від лиця Марі

Я прокинулась біля мене нікого не було на годиннику сьома вечора з того моменту як ми приїхали додому я майже нічого не пам'ятаю
тільки уривками. Я встала з ліжка вийшла з кімнати і почула дуже смачний запах схоже було на запах моїх улюблених італійських спагеті. Зайшовши на кухню я побачила таку картину на столі стояли дві тарілки спагеті і Джонні який стоїть і миє посуд

-Ти вже прокинулась.Сказав Джонні як тільки побачив мене.
-Мг...
-Сідай поїш
-Нехочу не голодна
-Ти впевнена.Сідай поїш і не сперечайся
-І скільки ви будете мені це казати?Сідаючи за стіл сказала я
-Завжди коли ти будеш зі мною сперечатися.Він теж сів за стіл

Після того як ми поїли я прийнялась збирати посуд
-Нечіпай я сам помию.
-Чому?Я взмозі сама помити посуд
-Тобі треба відпочивати
-Я не хвора відпочивати мені не треба.

Він взяв мене на руки
-Ей відпустіть
Він мовчки заніс мене у спальню поставив на ліжко і сів поряд.
-Зрозумій у тебе була істерика тобі треба відпочивати тому що може бути гірше.

У мене на очах почали виступати сльози

-Тихо не плач все буде добре.Тільки замітивши сльози на очах сказав він
Я нічого не відповіла просто похитала головою.

Ми лягли він обійняв мене одною рукою а я лижала в нього на грудях

«У мене дуже дивне відчуття ніби мене обнімає не чоловік якого я знаю пару днів а людина яка зімною все моє життя яка завжди мене підтримує і дуже любить.»
З такими думками я заснула

Від лиця Джонні

Коли я помітив те що вона спить я застиг вона дуже красива мені так охотілось ще більше притулити її до себе.Але від цих думок мене відірвало дещо інше це те на скільки я від неї старший їй 21 мені 45 у нас 24 роки різниці і я впевнений що їй не потрібен такий старий як я.Я більше не захотів залишатися тут з такими думками зібрався і поїхав додому

Від лиця Марі

Ранок

Я прокинулась одна.Нехотячи встала і пішла збиратися в університет їсти нехотіла.Коли вийшла з під'їзду по звичці почала оглядатися за Сем але згадала що ми посварились.Тільки я подивилась на шосе побачила машину Джонні

-І ви завжди будете за мною заїжджати?
-Я просто проїжджав повз
-Та як і минулого разу?
-Звіснож.Сідай

Я сіла у машину

-Дай вгадаю ти знову нічого не їла
-Я неголодна
-Знаю я твоє неголодна.Я це передбачив тому там стоїть салат з кавою поїш
-Ну я нехочу
-Гномик їж і несперечайся
-Добре.Беручи салат в руки сказала я.
Ми приїхали в університет вийшовши з машини я побачила Сем і швидко підбігла до неї

-Сем нам потрібно поговорити!Підбігши до подруги сказала я
-Чого тобі?
-Чому ти нехочеш зі мною розмовляти
-А чому ти нехочеш мені нічого розповідати
-А чому ти не можеш зрозуміти що не можу я тобі цього розповісти
-Чому не можеш?Тому що не важаєш мене своєю найкращою подругою
-Ні
-А можливо тому що не довіряєш мені
-Ні.Тиж знаєш всі мої секрети як ти могла про таке подумати
-То чому не розповіси що тоді сталося
-Ну неможу я зрозумій
-І ти мене зрозумій.З такими словами Сем пішла в університет а я стояла на вулиці незнаючи що робити далі.

Після пар бля машини мене уже чекав Джонні
-Давай я тебе підвезу
-Добре.Я нестала сперечатись настрою небуло

-Ми приїхали.Як тільки ми зупинились сказав Джонні
-Дякую.Як би я нехотіла посміхнутись не виходило
-Що з настроєм?
-Нічого все добре
-Це через подругу?
-Мг...
-Нічого я впевнений що ви помиретесь.Підбадьрював мене чоловік
-Буду сподіватись.
-Тебе завтра підвести
-Ні я якось сама
-Гномик не сперечайся я завтра тебе відвезу і привезу.
-Добре добре. Я ледь ледь посміхнулась і вийшла з машини

Прийшовши додому я переодягнулась в фудболку це була та сама фудболку Джонні.Сіла робити домашку її виявилось дуже багато хоча я завтра не іду в університет а їду на похорон але все ж потрібно зробити тому що потім буде більше.Робила я її до 9 години підготувала речі на завтра і впала лицем в подушку так і заснувши