Хто ти такий?

Розділ 4🤎

Від лиця Марі

Ранок.Це напевне найгірший ранок в моєму житті я втомлена виснажена а щей в університет а потім на зйомки.
-Я нехочу вставати.Бурмотіла я сама до себе

Я нарешті встала з ліжка подивилась на годинник
-Боже я спізнююсь Сем мене вб'є

З поспіхом я почала збиратися поснідати я звісно ж не встигла
Вийшовши з під'їзду Сем я не побачила.Тільки я почала шукати телефон щоб подзвонити подрузі я побачила чоловіка який йшов в моєму напрямку

-Що ви тут робите?Скала я після того я побачила хто це.Я думала ми домовлялися тільки про зйомки?
-Так і є але я просто проїжджав повз і вирішив заїхати вже пізно ти можеш запізнитися

Коли ми сіли в машину він простягнув мені салат з кавою
-Ось тримай і поїш
-Ні дякую я нехочу
-Гномик ти ж не снідала поїш
-Я снідала
-Ну і що ж ти їла
-Нічого
-Ну от поїш я запам'ятав що ти вчора їла тому взяв теж саме
-Дякую.Я незамітно посміхнулась

Ми приїхали я зайшла в аудиторію сіла на своє місце Сем надиво мовчала
-Що сталося?Я запитала у подруги
-Нічого
-Чому незайшла по мене?
-А куди ти вчора зникла?
-Я перша запитала
-Ні ти перше мені відповіси ти кудись зникла мені нічого несказала і тебе бачили як ти виходила з машини нового професора .
-Я не можу сказати
-А я неможу з тобою розмовляти.Вона сказала і вийшла з аудиторії
-Сем! Сказала я у слід подрузі

Після закінчення пар я вийшла на коридор чекаючи на Сем щоб з нею поговорити як тут задзвонив телефон це була мама
-Привіт мам.Як ви як бабуся.
-Про це я якраз хотіла поговорити.Мама говорила так ніби плаче.
-Мам що сталося.стримуючи сльози сказала я
-Бабусі нестало.
-Як?Зі сльозами я впала на землю
Сильно плачучи я піднесла телефон до вуха
-Мила не плач все буде добре.заспокоювала мене мама
-Добре я постараюся.Сильно плачучи крізь сльози говорила я мамі
-Похорон після завтра о 12 годині
-Добре я постараюсь приїхати.Бувай
-Бувай.

Так і сидячи на землі я дуже плакала а як інакше настало моєї бабусі моєї опори підтримки це була та сама людина яка зівсіх оточуючих в мене вірила знала всі мої секрети і вона померла я залишилася без опори без підтримки в мені появилась пустота.Щоб непривертати до себе увагу я встала і пішла в парк недалеко від університету де ми з бабусею любили часто гуляти я сіла на нашу лавочку і почала ридати я дуже плакала не могла стримати сліз в мене починалась істерика.Я посварилась із своєю Найкращою подругою,нестало рідної мені людини і все це за один день я лягнула налавку і сильно сильно плакала я заплющила очі а коли розплющила я побачила біля себе Джонні

-Гномик що сталося
І я знову розплакалась
-Так що сталося чому ти не в університеті?
-Її нестало немає її більше немає!Крізь сльози говорила я
-Кого нестало в тебе хтось помер?
-Бабуся!її більше немає немає!
-Мені дуже шкода все буде добре.говорив він і гладив мене по голові
-Я незнаю що тепер робити я одна одна!!
-Як одна а як же батьки?
-А що батьки вони мене ніколи не підтримували я була для них ніким вона саме вона мене завжди підтримувала
-Все тихо тихо заспокойся давай я відвезу тебе додому
-А як же зйомки?
-Зйомки ми відмінимо принаймі на тиждень
-добре

Ми приїхали мені було тяжкого ходити я немогла встати тому він узяв мене на руки
-Я сама можу дійти!
-Я бачу не сперечайся

Він заніс мене в квартиру поставив на ліжко
-Ще не лягай
Він дістав з моєї шафи піжаму
-Переодягнись
-Я нехочу
-Я вийду а ти переодягнись щоб тобі було зручно
-Мені в цій піжамі незручно
Тоді він взяв і зняв з себе фудболку
-Тримай фудболку в ній тобі має бути зручно
-Я нехочу її одягати
-Давай і несперечайся

Джонні вийшов я одягнула фудболку у мене було дуже дивне відчуття приємне це ніби мене заспокоювало
-Переодгнулась.сказав через двері чоловік
-От і добре випий чай і прилягни
-А чай який?
- Заспокійливий

Я випила чай і прилягнула
-Ну добре я вже поїду
-А можете залишитись

Сказавши це одразу заснула

Від лиця Джонні

«Чому вона така красива»
Це перше що промелькунуло у мене в голові після її слів я недовго думаючи накрив її пледом і лягнув поряд.