Чанбін тихо заходить у темну квартиру. Зараз вже доволі пізно. Він важко видихає, та знімає своє взуття. Не вмикаючи світла Со іде прямісінько у спальню. Він бачить на ліжку клубочок з ковдри, і брюнет знає, що там солодко спить Хьонджін, якому парубок сказав не чекати на нього. Чанбін підходить ближче та бачить, що з-під ковдри визирають лише декілька пасм світлого волосся. Він тихо сміється, бо знає, що Хван дуже милий коли спить. Брюнет встає з ліжка, та роздягається. Він повертається до свого хлопця, який так само солодко спить.
Со намагається відвоювати собі хоч клаптик ковдри але все марно. Бін тяжко видихає та знову встає. Він іде до шафи звідки виймає, ще одну ковдру, якою і вкривається, лягаючи на ліжко. Хван починає шурхотіти своєю ковдрою коли Чанбін, вже дрімає.
- Любий ти коли прийшов? - чує крізь дрімоту Бін, та відчуває теплі руки, що обіймають його за талію.
- Недавно, - тихо відповідає хлопець притягуючи Хьонджіна ближче до себе.
- В універі все нормально? - Хван вмощується зручніше на грудях Со.
- Так все впорядку, тепер я вільний на місяць точно, - він заривається рукою в волосся Джіна, та ніжно погладжує його по-голові.
- Може поїдемо кудись цих вихідних? Як тобі така ідея, Бінні? - Хьонджін піднімає свою голову та дивиться на обличчя Чанбіна осяяне місячним світлом.
- Я за, куди б ти хотів? - відкриває очі брюнет.
- Немає значення, головне щоб ми були удвох, - парубок ніжно усміхається та тягнеться за поцілунком, який одразу отримує, - Ти у мене такий красивий, - Хьонджін погладжує Біна по-обличчю.
- Ти красивіший Джинні, - усміхається Чанбін. Він смертельно хотів спати, але його хлопець був таким милим зараз, що він не міг просто взяти і піддатися сну.
- Я кохаю тебе, - шепоче Хван, та отримує ще один солодкий поцілунок.
- Я тебе більше, - шепоче у відповідь Чанбін, - Та зараз давай просто поспимо добре?
- Звісно, - спокійно проговорив блондин зручно вмощуючись на грудях Біна.
Він чув, як відбиває ритм його серце. Кажуть, якщо хоч раз почуєш серцебиття іншої людини, то вона може бути назавжди твоєю. І Хьонджін вірив у це, адже відпускати свого коханого він нікуди не збирався, як і той його. Зранку вони все ж вирішили, що поїдуть до мами Чанбіна...
