Обійми мене, бо я не можу більше,
Мені кортить залізти на той дах
І стрибнути, бо згинути,то ліпше
Ніж знов, заплутавшись, сидіть в своїх сльозах.
Я хочу пригорнутися до тебе,
Я хочу рідне відчувать ві сні,
Щоб знати, не одна залишилась у цьому світі,
Що захистити зможеш у пітьмі.
І я не знаю хто ти, світло тепле,
Проміння, що пронизує наскрізь,
Мені б злетіти до краєчка неба,
І більше вниз не проронити сліз.
Бо кришталеві скелі всі холодні,
Крихкі неначе серце, що болить,
Я мучаюсь роками у неволі,
Неволі власних невимовних слів.
ВИ ЧИТАЄТЕ
За гранню вуалі (частина 2)
PoetryДруга частина збірника віршів "За гранню вуалі". Його перша частина включає в себе вірші, які я писала російською мовою у 2020 - на поч. 2022 рр. Ця ж, друга частина, включає в себе вірші, які були написані українською мовою (після воєнного вторгне...
