У кайданах

3

Вона починала здригатися.

Інший цілитель розуму часто приходив разом зі Страуд, щоб дослідити мозок Герміони та її психічний стан. Вони мали побоювання з приводу її стабільності, тому наклали на її мозок імітаційні закляття, щоб побачити, як вона буде реагувати на натовпи людей, закриті простори, фізичний контакт, кров. Якщо Герміона була під загрозою нервового зриву, вони хотіли, щоб це сталося саме в лікарняному крилі.

Здавалося, незважаючи на тремор у тілі, її вважали досить стабільною. Коли найсильніші спазми припинилися після чотирьох днів терапії, вони вирішили, що Герміона готова до навчання.

На п'ятий день її виписали з лікарняного відділу. Охоронці одразу відвели її у Велику залу.
На вході в приміщення стояли ряди стільців. На них сиділи жінки, одягнені в сірі сукні.

Амбридж стояла на п'єдесталі попереду та говорила зі звичною для неї веселістю.

Вона була одягнена повністю в рожеве, на шиї був великий кулон. Одна її рука була замотана.

— Ви були обрані, щоб допомогти збудувати нове майбутнє, яке створив Темний Лорд. Вам була надана велика честь: дати йому те, що він бажає, — сказала вона та манірно посміхнулась. — Ви — та меншість, які заслуговують на це.

Голос Амбридж звучав сухо, коли вона дивилася на дівчат зверху вниз блискучими від ненависті очима. Фальшива усмішка міцно приклеїлась до її обличчя. Її очі раз у раз кидалися в куток кімнати. Герміона злегка обернулася та побачила двох Смертежерів, які стояли без масок: Корбана Якслі та Торфіна Роулі. Вони спостерігали за Амбридж із нудьгуючим виразом обличчя.

— Темний Лорд наказав вас навчити, щоб ви могли безпомилково виконувати свої обов'язки. Це велика честь, і ви не захочете розчарувати свого Пана. Ви важливі для Темного Лорда. Тому маєте бути захищені як від інших, так і від себе.

Усмішка Амбридж раптово перетворилася на оскал. Вона вказала на задні двері, і Якслі з Роулі вийшли вперед. Амбридж повернулася до ув'язнених, які вишикувалися вздовж стіни.

— Оглушіть їх усіх. Перевірте кожну.

Кілька жінок, які досі сиділи на місці, зіщулилися або спробували ухилитися, але більшість із них ледве змогли поворушитися, коли чоловіки почали чаклувати над ними. Тіла осідали на стільці чи падали на підлогу.