Точка зору всезнаючого читача

Том 1 Розділ 1.3 - Запуск Платного Обслуговування (3)

Коли доккейбі зник, люди відреагували абсолютно по-різному. Деякі намагалися вибратися з потягу, а інші наполегливо дзвонили в поліцію.

Ю Сангах належала до останніх.

"Поліція, поліція не відповідає! Що, що мені роб..."

"Ю Сангах-ссі, заспокойся! " - голосно сказав я, дивлячись прямо в спорожнілі очі дівчини.

"Ю Сангах-ссі. Ти коли-небудь грала в гру, яку зробила команда розробників? Гра, в якій весь світ зруйнований і вижило лише кілька чоловік."

"А? Про що ти говориш."

"Просто повірте в це. Зараз ми граємо в гру".

Ю Сангах мовчки облизнула губи.

"Гра."

"Все дуже просто. Не хвилюйтеся і робіть те, що я тобі скажу, зрозуміло? "

"Я-Я зрозуміла. Що мені треба робити? "

"Сидіть тут. "

Нарешті, я повільно заспокоїв власне дихання. Мені теж треба час, щоб усвідомити і прийняти усе це.

[Три Способи Вижити у Зруйнованому Світі]

Сцени, які існували тільки в новелі, тепер розгорталися прямо у мене на очах.

[ Роги доккейбі виросли немов антени. ]

[ Тіла розкидані по вагону, як шматки даремного сміття. ]

[ Скривавлений офісний працівник тремтить. ]

[ Стара хворобливо стогне на своєму місці. ]

Я уважно спостерігав за кожною сценою. Я почував себе як Нео з Матриці, коли той опинився у реальному світі. Спостерігаючи, роздумуючи, а потім, врешті-решт, переконавшись... Я повинен визнати це. Я не знаю, чому це сталося, але факт залишається фактом.

'Шляхи Виживання' стали реальністю.

"Дайте подумати... Як мені вижити у цьому новому світі"?

"Ей, зберіться народ! Вам усім треба заспокоїтися! Дихайте рівніше, спокійніше"!

Рівно через п'ять хвилин після зникнення доккейбі хтось виступив вперед.

Це був міцний короткострижений чоловік, на голову вище середнього зросту.

"Усі заспокоїлися? Добре, тепер будь ласка, ненадовго зупиніться і послухайте мене. "

До цього моменту люди або плакали, або намагалися кудись додзвонитися. Коли усі погляди звернулися в його сторону, чоловік знову почав говорити: