Я встановила телефонні шпалери,
Прихопила запашні еклери,
Прочинила навстіж двері:
Чимчикую їсти в сквері.
І, як завжди, помічають друзі,
Підходять усміхнутися подрузі,
Хоч при цьому вимагають смузі,
Та всіляко догождають музі.
Проходячи, вітаються знайомі.
Он панна Віта, ніби на прийомі,
А пану Тому сумно, він на зломі.
На жаль, мені причини не відомі.
Вдихаю аромати трав і квітів
І почуваюся щасливо від привітів,
А ще веселих і чудових твітів.
Цікаво, скільки у них бітів?
Вже хлопець-вечір бігає в повітрі,
То верхи скаче на швидкому вітрі,
То фарби розбавляє на палітрі.
Снують думки в моїй макітрі.
І на кареті поспішають очі,
Вони ще б пак закритися охочі,
І тут звучать слова пророчі:
"Ми - справжні уві сні щоночі".
30.03.2021
А тут цікавий переклад від чудової людини _Stin__, яка хоч і майже не розуміє українську мову, чудово пише:
Поела эклер,
Распахнула дверь
И пошла я в сквер.
Друзья меня ждали,
На прикол позвали,
Угостили смузи,
Я поймала музу.
Вдыхаю ароматы трав,
Почувствовала счастье!
Спешно посмотрели на машину очи,
Но мне предложили
остаться до ночи.
03.04.2021
