Куди подівся перстень

Між розділами-2

Нижній Світ, твердиня Куан Чі. Напередодні того, як Кенші виписали з лікарні.

Над магічним басейном із спеціальною рідиною висить тіло Седрика Діггорі, яке от-от оживе. Куан Чі сидить поряд на підлозі і з нудьгою спостерігає.

Куан Чі: І чому ці закляття так довго діють?... Не маю сили чекати, поки він оживе. Давай, Діггорі, давай...

Седрик, оживаючи: Аа! Де я? Хто ви? Де моя чарівна паличка?

Куан Чі: Я тебе оживив. Ти загинув під час якогось чаклунського фестивалю.

Седрик: Тричаклунський турнір...Волдеморт... точно.

Куан Чі: Ти у мене в гостях. Не рипайся, виси спокійно. У мене для тебе є завдання. Не рипайся, кажу, коли не хочеш назад до могили!

Седрик: Кажіть.

Куан Чі: В одному місті у твоєму рідному світі...

Седрик: А ми тоді де?

Куан Чі (загрозливо): Не в твоєму світі. Інші питання – опісля. (Звичайним тоном) Так от, в одному місті живе вампір на ім'я Едвард Каллен. Мені він потрібен як джерело нескінченної енергії. Точніше, не самому мені, а тому, хто мене найняв, щоб відкрити портал. Я викраду Едварда, але нікому не потрібно, щоб вампіри почали метушитися, розшукуючи його, тому ти підміниш його на деякий час. Ви страх які схожі, тому трохи порозважаєш Калленів, поки я займаюся справами. Це твоє завдання.

Седрик: Порозважаю вампірів?!

Куан Чі: Не бачу проблем.

Седрик: Але ж мене викриють!

Куан Чі: Ось твоя чарівна паличка. Її, на щастя, поховали разом із тобою. Почаклуй – і ніхто тебе не викриє. Але запам'ятай: посмієш мене не послухатися хоча б на секунду – загинеш. Учиниш мені шкоду – загинеш. Назвеш своє справжнє ім'я людині чи вампіру – загинеш.. Учиниш самогубство (не думаю, що ти на таке здатен, але попереджаю) – будеш прислужувати мені вічно. Як бачиш, ти сам зацікавлений у тому, щоб затримати вампірів удома. Як ти це зробиш – залежить від буйності твоєї фантазії. Хоч повбивай їх там, твоя воля. Якщо вони все ж виткнуться кудись – знов-таки, будеш мені прислужувати. До мене звертатися як до пана. Питання?

Седрик: Немає, пане.