-Вибач.-каже хлопець сідаючи прямо на сніг -Вибач, що не прийшов раніше.-він дивиться вгору, намагаючись чи то стримати сльози, чи то відтягнути час перед поглядом на вертикальну плиту з важливим ім'ям. -Я просто ...-закушує губу, намагаючись підібрати правильні слова. По шоці починають йти сльози, Ваня не намагається зупинити їх. Він дає волю емоціям. -Мені так важко без тебе. Неймовірно важко. Я не почуваюся живим. Я ніби помер тієї ночі разом із тобою. Ваня/Коля Пам'ятайте скло боляче ріжеться.