Палає. Усередині Техьона все так нестерпно палає, що хочеться пірнути в кучугуру снігу чи напитися холодної води. У горлі наче кішки влаштували бійку й вирішили не шкодувати своїх кігтів на нутрощі омеги. Очі так печуть, мов туди потрапила не одна тонна перцю, а поворушити хоч кінчиком пальців — нездійсненна місія, навіть якби Те-Те раптом виявився супергероєм.
І ще... Чому навколо Техьона так сильно пахне Чонгуком? Де він?
Та очі навіть не встигають розплющитися, коли в голові вже ланцюжком починають повзти спогади.
Побачення з Чонгуком. Вони втікають з оранжереї від дощу. Альфа простягує йому свій одяг. Техьон залишається сам у машині, поки Гук іде за речами. А далі...
О ні-ні-ні! А далі нічого! Ні-чо-гі-сінь-ко, бо він заснув у автівці Чонгука!
Чесно, Техьон навіть не здогадувався, що ошелешення — настільки гарний метод для швидкого пробудження після сну.
Миттєво розплющені оченята одразу хапаються за Чонгука, що легко усміхається, дивлячись на Техьона. Але... Як він може так спокійно поводитися, коли ТЕХЬОН ЗАСНУВ НА ЇХНЬОМУ ПОБАЧЕННІ?!
— Ти вже прокинувся... — м'яко лунає від альфи, й омега не може нічого вдіяти, крім як у своєму надзвичайному шоці не зводити з нього погляду.
Та раптом увага перескакує на інше: машина не їде, що наштовхує на думку про ще не початий рух від будівлі Big Hit, але очі вловлюють зовсім інший краєвид за вікном. Наприклад, цих дерев тут не було, та й дорога мала інший вигляд.
Стійте... Це ж інший район. Вони вже не біля будинку з оранжереєю на даху. А це означає, що...
О НІ-НІ-НІ! Техьон спав настільки довго, що вони навіть встигли приїхати до місця, про яке говорив Чонгук! Вже навіть ремені безпеки відстебнуті!
— Все добре? — несподівано запитує альфа, від чого омега мимоволі здригається. Гук із занепокоєнням розглядає його, немов скануючи, доки думки в голові Техьона вирішують пограти в хованки й розбігтися на всі чотири боки.
— Т-так, — врешті із затинанням хрипко відповідає Те. Становище ускладнює ще й незрозуміла революція всередині організму, яка взяла приклад з думок омеги й приєдналася до акції "Зіпсуй життя Кім Техьону".
А на часі ж іще вибачення...
Краще не зволікати.
— Вибач... Вибач, будь ласка. Я не думав, що можу заснути, — слова знаходяться з великими складнощами й так само вимовляються. — Мені дуже шкода, чесно... Просто ця втома і...
Речення лишається незавершеним. Погляд Техьона сам собою приклеюється до підлоги, руки не знаходять собі місця, а бажання стати якоюсь крихітною комашкою і вилетіти через шпаринку (чи принаймні заховатися в маленькому закапелку) стає настільки великим, що за розмірами може зрівнятися хіба що із нинішнім соромом.
Та й кінець кінцем... Як сказати те, до чого неможливо дібрати слів?
Однак це все раптово перериває Чонгук:
— Ні, — він категорично хитає головою, трохи наближаючись до Техьона. — Тут зовсім нема твоєї провини. Мабуть, я б теж заснув на твоєму місці, тому просто облиш...
На останніх словах усмішка айдола захоплює до себе якісь особливі нотки,і Те накриває щонайменше почуття відданого боргу.
Несподівано на своїй долоні омега знаходить руку Чонгука, прохолодну та заспокійливу. Її неждано-негадано кортить обхопити, взяти у свої руки й притулитися до неї щокою. Але натомість Те-Те навіть не встигає кинути погляд на айдола, адже той вигукує:
— Ти ж увесь гориш!
Чон рвучко сіпається в його бік і прикладає долоню до скроні омеги. На обличчі Чонгука читається здивування, й у голові Техьона летить додолу маленькою краплинкою: "То ось чому так жарко... Невже я таки нездужаю?"
— Та ні... — намагається чинити опір Те-Те, який вже й не знає, чи взагалі йому варто щось робити. Навколо потоки близькості, занепокоєності й ніжності від Чонгука, а жар всередині поволі починає рости. Однак наступної миті від подібних думок відволікає альфа, який хапається вже за зап'ястя омеги. Не відомо, чого таким чином Гук хоче досягнути, та долоні так і не зникають з рук Те.
— Як ти себе почуваєш? — з тоннами хвилювання запитує Гук, вдивляючись у блискучі очі свого співрозмовника. Техьон на це тільки бігає поглядом по всьому салону автівки, бо в мозку — лише звуки, ніяк не слова.
— Нібито нормаль... — починає говорити омега, але наступний момент все перериває.
Світ несподівано починає танцювати перед очима й вкриватися чорними цятками, трястися й дриґатися, мов божевільний. Темні плямки щомиті все збільшуються і збільшуються, невпинно ростуть, поки у вухах рвучко починає захоплювати весь простір глухий дзвін.
Техьона що, наркотою накачали? Або чимось споїли?..
Сузір'я відчуттів застеляє дивна пелена, і все стає інакшим, потойбічно-задзеркальним. І хоча дотики Чонгука до його щік безумовно відчуваються, та ввижаються вони зовсім невагомими.
— Техьон? Техьон-а, ти мене чуєш? — тонко просочується крізь потік химерних звуків, й омега вже хоче відповісти, що так! Звісно! Як його можна не чути?! Та тіло вже веде кудись убік, а життя стає на паузу.
***
На мить Чонгуку стає страшно. Техьон увесь крейдяно-білий, його щоки просто світяться яскраво-червоним на фоні зеленкуватого обличчя та випромінюють хворобливий жар, а погляд розфокусований, неначе омега чимдуж летить у прострацію.
Схопитися виходить вже тоді, коли очі Те починають заплющуватися. Чонгук переважно діє несвідомо: чи то на інстинктах, чи то на рефлексах. Він метушливо торкається щік, намагається заглянути в напівзаплющені очі й безперестанку кличе Техьона, що невпинно відлітає в інший вимір.
Усе марно.
Урешті-решт омега відключається.
«Не переставай діяти! Роби що-небудь!» — подумки гарчить на себе альфа, поки відчиняє бардачок і швидко дістає аптечку. Триматися вкупі зараз архіважливо, тому Чон не відпускає себе ані на хвильку.
У голові квапливо шириться пустка, серед якої тільки одна чітка думка — Техьон.
Хоч би з ним усе було добре...
Розчин аміаку знаходиться майже одразу. Руки швидко й трохи нервово відкручують пляшечку та виливають нашатирний спирт на шматочок ватки, яка за першої готовності відправляється Техьону під ніс.
Спершу ефекту ніякого. Чонгук безупинно махає клаптиком бавовни під носом омеги, та він не показує навіть найменших знаків притомності.
А це вже не добре... Чому він так довго не приходить до тями? Звісно, зрозуміло, що організм дійсно виснажений, та й скидається на те, що температура підвищується, однак минуло не так уже й мало часу.
Від своєї провини, що червоною ниткою прошиває всі події, хочеться вити.
Наступні півхвилини супроводжуються ще однією купою спроб привести Техьона до свідомості, і вони врешті-решт дають результат. Ледве помітно вії Те починають тріпотіти, губи дрібочку скривлюються, очі дуже повільно пробують розплющитися, а обличчя на кілька сантиметрів повертається вбік.
Техьон притомніє.
Чонгук з превеликою радістю зустрічає полегшення, що поволі затоплює його.
Однак, це може виявитися ще не кінцем, тому для впевненості альфа таки проводить ваткою під носом омеги кілька разів. Повіки Те-Те остаточно розплющуються.
— Техьон-а? Техьон-а, ти мене чуєш? — Чонгук вдивляється в покриті плівкою сліз очі омеги, ненароком вдихаючи його досі неперевершений аромат. Стримуватися, щоб не кинутись обіймати Те-Те й розціловувати його обличчя, теж вдається абсолютно нелегко, проте думки про те, що зараз стан Техьона зовсім не призначений для подібних бурхливих проявів любові, наполегливо переконують триматися з останніх сил.
— Т-та... Так, — голос омеги звучить ще більш хрипко, тому омега кілька разів прокашлюється. — Що сталося?
— В тебе висока температура, тому ти знепритомнів, — Чонгук стискає в своїх долоні безмежно гарячі пальчики Те, іншою рукою вкотре торкаючись його лоба. Звичайно, так взагалі неможливо точно сказати, чи стан змінився, але Чон робить це більше для себе.
Відірвати погляд від тендітного омеги ніяк не виходить — Гук підмічає кожнісінький відблиск у його очах, найменший порух і, що найголовніше, тремтіння, яке раптом охоплює тіло Техьона.
— М-мені х-холодно, — одразу сповіщає про свій стан Те-Те й благально дивиться на Чонгука.
Від цього погляду, слабкого й незахищеного, щось біля душі альфи різко розривається. Миттєво хочеться виконати прохання, висловлене в тих очах, хай навіть то просьба висушити океани чи зрушити гори.
Будь ласка, тільки не втрачай часу...
Як зігріти Техьона?..
Питання не встигає навіть до кінця з'явитися в голові Чонгука, коли неочікувано стріляє вирішення: його квартира. Тим паче, вони саме сюди і їхали, тому навіщо мудрувати нові плани?
— Ще трішечки — і ми тебе зігріємо. Потерпи краплинку, Техьон-і, — скоромовкою каже Чонгук і ледве не вилітає з машини. Він стрімголов зачиняє дверцята зі свого боку, підбігає до сторони омеги й відчиняє аналогічні двері там. Зсередини на нього визирає втомлене личко Техьона, який, напевно, намагається зрозуміти, що тут відбувається.
— Ми йдемо кудись? — майже нечутно запитує Те, але так і не дістає відповіді. Замість слів, які б зараз і так не принесли б жодної користі, Чонгук вирішує діяти.
Альфа підхоплює Техьона на руки настільки легко, що теорії про відсутність гравітації навколо омеги перетворюються на аксіоми.
— Не треба... Постав мене на місце, — кволо шепоче Техьон і, видимо, робить спроби пручатися (якщо ті малопомітні смикання взагалі можна назвати пручанням), та ніяких наслідків цього не з'являється. Чонгук усе рівно не відпускає його, тільки сильніше притискаючи до себе й мовить:
— Краще спокійно сиди, бо тобі може погіршати.
І Техьон затихає.
Одночасно старатися перемкнути себе з відчуття від омеги, що довірливо притискається ближче, насилу не залишає опіки розпашілою шкірою і хапається за айдола, ніби той панацея від усіх його проблем, і виконувати всі ті рутинні дії, типу замикання дверей автівки, вартує Чонгуку катастрофічних зусиль. Проте, на щастя, уже після того, як Гук ховає ключі від машини назад у кишеню, вервечка обов'язків тимчасово спиняється, і він спокійнісінько концентрується на Техьоні.
— Не стає гірше? — чути від айдола, що інколи кидає стурбовані погляди на Те-Те, доки рівним тротуаром прямує до нового хмарочоса. У відповідь на це він отримує тільки змарніле хитання головою.
Свою недовіру омезі Чон в цей момент приховує якомога ретельніше.
Контраст температури між вулицею і фойє будинку виділяється дуже яскраво, тому Чонгук намагається ще більше обійняти омегу, який виразно зіщулюється після входу у прохолодний хол.
— Залишилося ще трохи... — заспокійливо переконує альфа, не перестаючи відводити очі на Техьона за будь-якої можливості. — Вже от-от будемо вдома.
Змучений Те на руках айдола майже не ворушиться. Здається, хвороба все дужче й дужче захоплює його, бо, коли вони заходять у ліфт, дотики омеги вкрай слабкішають.
— Тільки не непритомній... — Чонгук просить з якимось дивним відчаєм, що ніяк не відпускає його.
А раптом... Раптом у Техьона й дійсно все настільки погано?
Гук стрімко себе обриває.
Ні. Усе буде добре. Це не може бути щось серйозне, Техьон хутко вилікується. Обов'язково.
— Не... непритомнію, — врешті з придихом каже Техьон, знову стискаючи пальці на плечах айдола, коли двері ліфта розсуваються.
Перед парочкою простягається велика світла кімната, у якій знаходяться лише одні двері. До них Чонгук і йде.
— Секундочку, — мовить альфа, нашвидкуруч вводячи код від квартири, і заходить у колосально велике світле приміщення.
Двері гуркочуть, коли Чонгук, штовхаючи їх ногою, зачиняє. Він навіть не роззуваючись біжить крізь кімнати, доки не дістається спальні й не опускає Техьона на застелене покривалом ліжко.
— Ще зовсім трішечки, — шепоче альфа, зі зразковою обережністю роззуваючи омегу. Той тільки слабко роззирається навкруги й час від часу ворушить пальцями на руках.
Гук відхиляє покривало з одного боку, робить те ж саме і з ковдрою, перекладає Техьона на половину з розстеленою постіллю, стягує тканинне накриття ліжка на підлогу, а тоді вкриває Те, залишаючи назовні лише його голову.
— Я зараз прийду.
Чонгук біжить на кухню, де в одній із шухляд лежить аптечка, і хутко шукає серед невеликого набору ліків термометр і стандартне жарознижувальне, що повинно було там лишитися з останнього експрес-лікування Гука перед концертом. Чиста склянка заповнюється водою з керамічного глечика й прихоплюється назад у спальню разом з таблетками та термометром.
— Я вже тут, — сповіщає Чонгук, розміщуючи склянку й пакування з ліками на тумбі біля ліжка. — Можна?.. — більше з попередженням запитує альфа, відхиляючи зі скроні Те чубчик.
Цифри, що висвічуються на інфрачервоному термометрі після його використання, неприємно шокують. Погляд Чонгука, кинутий на знущальні тридцять вісім, одразу прямує до очей Техьона, а рука лагідно поправляє волосся.
— Я тепер більше ніколи не піду на побачення, бо вже на людей хвороби насилаю, — з гіркою посмішкою мовить Чон, беручи до рук паковання зі жарознижувальним. — В тебе нема алергії на цей препарат?
Техьон кілька секунд дивиться на картонну коробочку, що показує йому айдол, і кінцем відказує:
— Нема.
Чонгук витискає з пластинку одну таблетку й простягує її та склянку з водою Техьону. Омега, взявши їх до своїх рук, без вагань випиває пігулку.
— Скоро має полегшати... — розливається шепотіння альфи, доки той невагомо перебирає волосся на голові Те. — Поки що поспи...
Чонгук спостерігає за Те-Те, що знесилено заплющує очі, і думає, що пробачити йому цей випадок буде фантастично важко.
Вони застряють у часі, наче в холодному желе.