Наступні уроки пройшли відносно спокійно. Навіть на англійській Владислав Олексійович звертався до мене з достатньо спокійною посмішкою і взагалі, здається, наче між нами все забулось.
На історії Артем, як завжди, штовхнув у мою спину ручкою, присягаюсь, якщо вони не перестануть нею тикати, на моїй спині з'явиться дирка, а в них на одного пальця стане менше. Він хотів повідомити мене, що його не буде на тренуваннях. І мене це конктретно вибісило, бо у нас поки-що і так достатньо проблем, а якщо ми ще й почнемо пропускати тренування, то не світять нам жодні змагання.
Тому сьогодні, стоячи біля шафки і вибираючи потрібні книги на тригонометрію, я була готова до серйозної розмови з хлопцем. Але мої плани дуже швидко змінились. А все через Аню, яка повністю збила мене з толку.
Я саме закривала дверці шафки, коли збоку від мене вискочила з відкись Аня і я чуть не підстрибнула від несподіванки.
- Блін, Аня, у мене чуть серце в кроси не впало! - переводячи подих, дещо сердито звернулася я до неї.
Вона стенула плечима і схвильовано почала розповідати про причину свого налітання на мене, чим мало не викликала у мене інфаркт міокарда.
- ... кажу тобі, це буде пушка! Всі-всі збірні, ти не маєш права пропустити нашу закриту вечірку.
- Чого це вона раптом стала закритою?
- Саша, Господи, чим ти слухаєш? Я ж сказала, лише для плавців. Макс буде... я хочу вас познайомити, - при згадці свого хлопця подруга шаліється, і по її очах пробігає вогонь.
- Повтори-но, де вечірка відбуватиметься?
- В Артема Марчука вдома. Яка різниця?
- Ніяка, окрім того, що ми досі не знайшли спільної мови...
- Ну так і буде привід поговорити. Я ще раз повторюю: ти повиннна там бути! Інакше я...
Коридорами проноситься музика, я хапаю сумку з підлоги і беру старт на кабінет математики.
- У тебе немає вибору! - кидає мені в спину Аня.
***
- Ти зовсім нічого не замутила на вихідних? - Настя вказала пальцем на Марту позаду себе. - Твоє життя - не набагато жвавіше, ніж у Марти.
Марта закотила очі:
- Не у всіх батьки їдуть на вихідні в Північний Петербург. Ми не настільки круті, як деякі.
Зрозуміло, я не могла повідомити їм, що у мене був надзвичайно «жвавий» вік-енд, протягом якого я все ще боролася з наслідками першої цьогорічної шкільної вечірки, і видаляла відео з інтернету в Істон-холі, в яких я теж безпосередньо брала участь. Тому я всього лише знизала плечима і почала перегортати зошит.
- Я просто відпочивала вдома.
- Я можу зрозуміти, чому. - Настя кивнула в сторону вхідних дверей. - Тренування разом із таким красенем, мабуть, багато сил забирає.
- Тобі б народитися хлопцем, - помітила Марта, пригнічуючи посмішку.
Ці двоє постійно сперечалися - одна була занадто стриманою, інша, навпаки, без гальм. Мені весь час здавалося, що я спостерігаю тенісний матч між ангелом за лівим плечем і демоном за правим. І, звичайно ж, мені не треба було піднімати очей, щоб зрозуміти, про кого вони вели мову.
Артем.
Минулу ніч я майже не спала, оскільки пошкодила коліно. А все через ті кляті парні змагання.
Сказати, що перші спроби були невдалі - це нічого не сказати. Тренери постійно повторюють: "Це лише перший тиждень. Ви мусите навчитися довіряти один одному. Відкрийтесь один одному, і бла бла бла..."
Я вирішила, що в четвер вранці буду вести себе так, немов нічого не сталося. Тому я просто ігнорувала його, тому що саме так я зазвичай діяла до того моменту, як дізналася, що він мій партнер.
І у мене непогано це виходило, поки він не сів позаду мене, і я не відчула його ручку. Повільно поклала олівець на стіл і невимушено озирнулася.
- Так?
Чорні, як сажа, вії опустилися, але я все ж встигла помітити в його очах блиск.
- Наш будинок. Після школи. О дев'ятій.
Гучний видих Насті, що стався після його слів, дещо бентежив. Я знала, що повинна бути поруч з Назаром... Ой, тобто з Артемом... щоб краще дізнатись один одного і знайти зв'язок, але мені не дуже подобалося, коли мною так демонстративно командували.
- У мене є плани.
Його голова злегка схилилася набік.
- Перепрошую?
Маленький диявол десь дуже глибоко в моїй підсвідомості насолоджувався його подивом.
- Я сказала, у мене є плани.
Повисла секундна тиша, і тут він посміхнувся. Його усмішка не така вже й фантастична, але дуже близька до того.
- У тебе не має планів.
- Звідки ти знаєш?
- Просто знаю.
- Ну добре. У такому випадку, ти помиляєшся, - я брехала. У мене дійсно не було ніяких планів.
Його погляд перемістився на дівчат.
- Вона збирається гуляти з кимось із вас після школи?
Марта відкрила рот, але Настя її випередила:
- Ні. - Пфф, подруга називається.
- Можливо, я збираюся гуляти не з ними.
Артем нахилив стіл вперед, скорочуючи відстань, що розділяла нас.
- Всі твої друзі йдуть на вечірку. Хіба ти не знала?
Я кинула на нього грізний погляд.
- У мене є інші друзі.
- Так... назви хоч одного?
От чорт. Притиснув до стіни. Відмінно.
- Що хочеш, те й думай.
Він обдарував мене широкою посмішкою і знову сів на стілець, постукуючи ручкою по столу. Кинувши на нього ще один спопеляючий погляд, я відвернулася.
М-да, у нашому житті, безумовно, нічого не змінилося.