Те-Те прокинувся, бо йому свербіла п'яточка. Навіть не тому, що він хотів у туалет, ні, ви просто не знаєте, яке зло ця свербляча п'яточка.
Виконавши своє надважливе завдання «Почесати і йти спати», омега раптом згадує про вимкнений телефон. Потрібно ввімкнути, бо його ж так точно хтось загубить.
Добре, Техьон не сподівався побачити стільки пропущених. І сповіщень із Какао теж.
Зненацька озивається дверний дзвінок. Кого це до нього в гості завіяло?
– Техьоні! – з полегшенням видихає Сокджин, щойно Те відчиняє двері, а тоді кидається душити тонсена у своїх обіймах. – З тобою все добре!
Вони стоять практично на порозі: Джин, пригорнувшись до друга, заспокоюється після нічогенького потрясіння кілька годин тому, а Намджун, зачинивши двері та спинившись під стінкою, тихцем спостерігає.
– Звісно все добре! Хьоне, ти чого?
Старший омега випускає Техьона з обіймів і відходить на крок.
– То ти не бачив твіт? – Джин із підозрою розглядає Те, що миттю похнюплюється. Якась слизька штука, дуже огидна, бридка, розповзається усередині поблизу його душі.
Це ще чудово, що вдалося хоч на трохи забути про це.
Техьон хитає головою, зазираючи в очі Сокджину.
– Бачив...
– Техьона, – мовить єдиний альфа в їхній компанії, і Те відчуває легесенький дотик його долоні на своєму плечі, – пробач мені, будь ласка. Мені дуже прикро... Але це... це була... кхм, умова. Чонгук попросив за підписаний фотобук. Я чесно не сподівався, що він виставить фото.
Намджун шкодує. Настільки, що Те й самому стає жаль його. Нехай це було не гаразд, але скидається, що Джун тут не найбільше зло.
– Нічого страшного, хьоне, – від оцьго «хьоне» Намджуну спадає камінь із душі. – Це одна нещасна світлинка, нічого катастрофічного.
Насправжки, це ж лише світлинка, Техьон-і, чому ти переймаєшся? Просто жарт. Він не мав на меті образити, а тільки...
А що, як мав? Що, як Чонгук просто познущався з одного з тих нещасних фанів, закоханих у нього? Що, як він найбільше зло цієї ситуації?
Картинку немов поставили на паузу: всі мовчать і думають. Зараз, коли вибачення прийняті й Сокджин із Джуном переконалися, що з Те-Те все гаразд, можна перевірити й твіттер. Старший омега заходить у застосунок і помічає: так, допис видалено. Але всі фан-акаунти, за якими стежить Джин, так і майорять новинами про бідненького омежку. Посту-вибачення жодного.
Сокджин бачить, як його альфа теж щось дивиться в телефоні. Техьон же, втупивши свій погляд у стіну, просто стоїть нерухомо.
Відмирає він через кілька секунд сокджинівського спостереження:
– Ох, а чого ми стоїмо? Ходімо хоч сядемо! – зі звичним, проте нині трохи награним ентузіазмом каже Те й веде гостей у єдину кімнату, яка слугує і спальнею, і вітальнею, і бібліотекою, і навіть кабінетом. Тут не прибрано, тому молодший омега починає хаотично бігати й підбирати розкидані речі.
– В мене тут трохи безлад, – мовить він, а тоді всі троє чують стукіт у двері. Здається, хтось занадто розбурханий, щоб скористатися дверним дзвінком.
Уже підходячи до дверей, Те-Те чує несамовитий крик. Ох, Чіміна не можна не впізнати.
– Техьон! Техьон-а, відчини! Ти живий? Не смій нічого робити із собою! Техьон!
Коли молодший омега нарешті відчиняє двері, Чімін скидається стурбованим. Та минає мить – і проступає ще й дрібка полегшення.
– З тобою все добре! – Міні стрибає на свого тонсена точно так само, як це зробив Сокджин. Насправді цей пундик, знаючи чутливу натуру Те, ще й як перехвилювався, тож радість не вдавана.
З кімнати визирає Джин – Чімін помічає його й відразу підбігає назустріч.
– Джин-і, ти тут!
Техьон лише мовчки замикає двері й теж прямує в місце зборів друзів. Звідти вже долинає, як Міні знайомиться зі своїм новим хьоном:
– Хьоне, а чи можна вам у студію приводити знайомих? – Чімін засипає Намджуна тонною уваги. Альфі цей омега нагадує молодшого братика, з яким треба бути постійно назирці.
«І як він це вміє?» – пролітає в голові Те, коли він згадує ніяковість сьогоднішньої зустрічі з Джуном.
За цим усім він забуває про гидку фотографію і образу, аж доки тема не змінюється. Чімін обережно підсувається до Техьона й заходиться розпитувати:
— Те-Те, а ти й справді не бачив, що тебе фотографують? А коли твіт побачив... А ти там сердечко помітив? Ти альбом вже подивився? Що там Чонгук написав?
Цього омегу нікому не спинити. Тож... він спиняється сам, помічаючи, як Техьон кривиться, а Сокджин несхвально хитає головою.
— Ой.
Лице Міні оздоблює зніченість, а очі підозріло нестерпно сильно починають нагадувати цуцикові. Він знову нападає на Те з обіймами.
— Вибач-вибач-вибач! З цим точно треба було зачекати! Я тільки хотів трохи розрадити тебе...
— Та все гаразд, — видушує із себе наймолодший.
Аж зненацька Чіміну приходить сповіщення – і всі синхронно повертаються до нього. Омега ж на це лише обводить друзів поглядом, а тоді, цокнувши язиком від несподіваної уваги до себе, поважно лізе до кишені джинсів. У будь-якому разі слід перевірити, хто ж там що пише.
Коли ж Міні бачить, хто виклав пост, його очі розширюються ще більше. Джин вже починає хвилюватися, коли молодший омега показує всім екран свого телефона.
«Техьон-і, крихітко, ти ж не образився?» – волає новий твіт Чонгука – чомусь якогось вже трохи менш неповторного, ніж колись.
– Який же він дебіл... – не стримавшись, шепоче Намджун і торкається рукою обличчя. Жест виглядає промовисто.
Техьон підходить ближче, щоб подивитися, від чого ж там так фігіють його друзі.
Ох, гаразд, до такого він був трішечки не готовим.
Джун, як найбільш спроможний діяти в цей момент, без вагань береться до справи: тепер Кукі точно не викрутиться. Гудки в телефоні дратують не гірше нового твіту, тому під кінець альфа стає презлющим.
– Тепер я точно знаю, що для тебе не існує слова «мозок», – одразу випалює Намджун, щойно слухавку піднімають.
– З чого це такі висновки? – відповідають йому, і альфа чомусь не впізнає в цьому голосі Чонгука. Аж тоді Джун згадує, що сьогодні до Кукі повинен був прийти Юнгі. Таки прийшов.
– Вибач, думав, Чонгук візьме... – мовить Джун і додає: – Де він, до речі?
– Викликало керівництво декілька хвилин назад.
– Ти ж бачив, так? – стиха каже Намджун і повільно виходить із кімнати, прямуючи в коридор.
– Та бачив. Це на нього цього разу щось конкретне напало. Він у нас, звісно, може якогось коника викинуть, але щоб аж так...
– Головне, аби вчасно схаменувся.
– І діяв. Тепер матиме халепу, щоб розрулювати.
У слухавці на кілька секунд наступає тиша, допоки Намджун не починає наступну репліку багатозначним кахиканням.
– Тоді напишете, що вирішило керівництво. Директор точно там усе розносить...
– Ну-ну, це ще хто кого рознесе в кінці, – пирхає Юнгі, через що від Джуна чується смішок і ствердне мугикання: що-що, але заради своїх рідних вони готові творити дивовижні речі. – Я скажу йому передзвонити, коли повернеться.
– Дякую, хьоне. Бувай.
Альфа повертається в кімнату, де всі омеги сидять на ліжку й витріщаються в телефон Чіміна.
Допис знову видалено. Проте Cookies починають обурюватися, що сам Чонгук зацькував якогось омегу. У трендах на першому місці були #WhoIsTaehyung, #CookiesFace і #PoorTaeTae. І що тут краще?
Ох, ну не так же розрулювати!
Альфа сідає поблизу Сокджина, теж дивлячись у телефон. Це було щось схоже на своєрідну безмовну підтримку. Вони гортають стрічку, і Техьон – їхній дуже стійкий Техьон – пильно вловлює кожен твіт.
Раптом, немов ножем розрізавши тишу, чується гудок телефона. На екрані світиться «Чонгука».
– Ну що, доцвірінькався?
– Хьоне... – розпачливо стогне Чонгук, не приховуючи слідів «приємної» розмови.
– Тобі треба вибачатися якнайшвидше.
Омеги уважно слідкують за діалогом двох альф. Завдяки невеликому простору кімнати чудово чути, що там відповідає Чонгук.
Напевно, якби не сьогоднішній інцидент, то Те-Те вже б від щастя катався по підлозі: він зміг почути голос самого Чонгука в такому неформальному середовищі! Та зараз усі емоції відчуваються як через плівку й зовсім не хочеться про таке думати.
Молодший альфа відповідає лише через кілька секунд мовчанки і обдумувань:
– Ти ж зараз у Техьона? Можеш зараз дати йому слухавку?
До Те повертаються три обличчя з просто велетенським подивом. Що? Чонгук отак візьме і вибачиться по телефону?
Коли зміст фрази доходить до наймолодшого Кіма, він починає так сильно хитати головою зі сторони в сторону, що здається, вона зараз відірветься і покотиться по підлозі.
– Ні, не можу, – із сумнівною переконливістю мовить Джун.
– Чому?
– Е-е-е...
Пауза затягується, треба щось відповідати. Усі омеги, зрозумівши, що сталося, намагалися сказати жестами щось своє. Техьон і далі трусить головою, але тепер ще показуючи руками хрестик. Чімін активно ствердно киває, щоб нарешті ці двоє порозумілися. А Сокджин щось каже самими губами, супроводжуючи це своєрідною мовою жестів.
Намджун трохи губиться. Чи радше трохи дуже сильно.
– Він... Е-е-е... Зараз не вдома...
– А де? – голос Чонгука вже лунає роздратовано. Йому менеджер із директором нерви потріпали, а тепер ще й Джун якусь дурню верзе!
– Давай я тобі скину його номер, – на цих словах Те просто починає давитися повітрям, – і ти сам із ним зв'яжешся. Все. Па.
Намджун скидає виклик і, полегшено зітхнувши, витирає з лоба невидимий піт.