POV Тетяна
*Ранок*
Мій ранок почався, як і завжди. Одягнула я чорні штани і ніжно-фіолетовий светр. Макіяж майже не робила, лише вії і вуста світло-коричневою помадою. Зібравшись я вийшла на двір і зустріла там Дениса.
- Привіт - радісно запищала я і поцілувала його
- Привіт, що вже скучила за мною? - хитро запитав Денис, а я кинула в нього сніжку - Що? Леді, ви починаєте війну?
- Так, сеньйору, це війна сніжками - жартівливо сказала я і приготувалася до того, щоб закидати Дениса снігом
- Ви самі напросилися - загадково промовив Денис і почав закидувати мене снігом, я не стояла стовпом, а кидала в нього сніжки також. Ми сміялися і веселилися. Думаю люди думали, що з нами не все добре, але мені було дуже весело з Денисом
- Все, все - благала я, коли Денис закидував мене снігом
- Леді, я припиню тільки за однієї умови
- Якої?
- Ваш поцілунок - попросив Денис, а я пристрасно поцілувала його.
- Все, тепер ходімте до школи - ми пішли до школи. Виявилося ми запізнилися на 10 хвилин на урок географії, тому вчителька накривала на нас, а потім ще й запитала домашнє завдання. Я звісно ж зробила його і Денис теж. Коли ми з ним почали зустрічатися, я почала заставляти його вчитися і в нього це почало виходити.
- Леді, як що до того, щоб після школи разом сходити до кіно? - запитав Денис, коли вчителька пояснювала тему
- Я не проти, а на який фільм?
- На фільм "Під водою"
- Звучить цікаво... - задумливо промовила я
- То що, леді згодна? - поцікавився Денис і поклав руку мені на коліно
- Хм...думаю так - сказала я і прибрала його руки з мого колінс
- Ну чому? - застогнав розчаровано Денис
- Ми в школі і на уроці! - прошепотіла я
- Савчук і Акименко! Мало того, що запізнилися так ще й урок заважаєте мені проводити! - кричала на нас вчителька, а я лише закотила очі
- Вибачте, ми більше не будемо - сказала я і Олена Миколаївна (вчителька) втратила до нас цікавість і проводила далі урок.
Я не дуже слухала, бо цю тему вже знала. Всі мої думки були зайняті тим, що Жені знову не було в школі і вона не сказала мені куди йде. Останнім часом вона дуже смінилася, в погану сторону. Можливо вона зв'залася з компанією, яка погано на неї впливає? Але раптом у неї трапилося, щось дуже серйозне... Мабуть, потрібно буде в неї запитати усе. З думок мене вивів голос Дениса.
- Ти йдеш чи ні? - запитав він, я підняла голову і зрозуміла, що урок закінчився, а Денис чекає мене
- Звісно, а чому ти не йдеш до своїх друзів? - поцікавилася я і почала складати речі в рюкзак
- Хочу сьогодні провести день з тобою - промовив Денис, а я поцілувала його
- Ну все ходімо, бо нам знову влетить - сказала я і відсторонилася від Дениса.
Ми вийшли в коридор і помітили, що багато дітей стоять вдивляється кудись. Ми з Денисом перегянулися і вирішили подивитися, що там відбувається.
- А що тут відбувається? - запитала я в свого однокласника Сергія
- Таню, ти тільки не хвилюйся - попросив він, а я лише здивовано подивилася на нього. Але коли помітила, що там відбувається мало не плакала...
Женя стояла на підвіконні і мабуть хотіла випригнути з вікна, вона ще щось кричала, але коли помітила мене замовкла. Вона мала дуже неохайний вигляд, волосся заплутане, кофта брудна, а штани порвані. Я стояла і намагалася тримати себе в спокої. Зараз ми знаходимося на 2-у поверсі, але всеодно...
- Женя, зупинись, прошу - крикнула я до подруги і вийшла на перед
- Ні! Я псую всім життя! Таню, пробач мене за все - плакала Женя
- Прошу, зупинись - благала я
- Вибач, але так буде правильно - це були останні слова, що промовила Женя до того , як пригнула з вікна. Я побігла одразу ж до вікна і коли побачила, як Женя лежить не рухома на асфальті, впала на коліна і почала плакати. Денис підійшов до мене і сів поряд, погляджуючи мене по голові.
- Швидка вже їде, і це не високо - заспокоював мене Денис, але я не могла стояти спокійно
- Ходімо, я поїду з нею в лікарню - впевнено сказала я, а Денис не став сперечатися. Він допоміг мені встати і витер сльози з мого обличчя. Ми побігли до швидкої і сіли в неї.
- Лікарю, з нею все буде добре? - запитала з надією я, коли ми вже їхали в лікарню. Я тримала Женю за руку і благала Бога, щоб вона вижила. Сльози текли по моєму обличчю, але я не зважала на це.
- Думаю так, це не високо, тому вона буде жити, але чи скоро одужає не відомо - відповів лікар
- Будь ласка, врятуйте її - благала я, а Денис обійняв мене
- Все буде добре - промовив він і поцілував мене в щічку
"Хотіла б і я бути в цьому впевненою"
Всю дорогу я ледве стримувала, щоб не розревілася. Чому Маша так вчинила? І кому це вона заважає жити? Коли ми доїхали в лікарю Женю забрали в реанімацію, а ми з Денисом сиділи в коридорі і чекали відомостей.
- Квіточко, прошу не плач - просив Денис, а я подивилася на нього і побачила, що він теж хвилюється
- Денис, це я винна... Я мало часу проводила з нею, це через мене, розумієш? - казала я і сльози текли з моїх очей.
- Ти не винна, чуєш? Ти робила все, що було в твоїх силах - промовив Денис і я трохи заспокоїлася, але коли прийшли батьки Жені одразу відчула себе винною, бо Женіна мама почала кричати на мене.
- Це ти винна! Ти погано впливала на неї! Якби не ти, Женя була б жива
- Що ви таке кажете? Женя буде жити, і поясніть чому Ви вважаєте мене винною? - запитала я, хоча знала відповідь наперед
- Якби ти проводила з нею більше часу, все було б добре! Їй на вистачало підтримки! Жені краще поговорити з однолітками, аніж із дорослими! В цьому я її розумію! Але ні, ти займалася лише собою! - кричала мама Жені, а я стояла в ступорі. Це правда, але ж я не могла весь час бути з нею?
- Вибачте, але Таня не винна. Вона не могла бути весь час із вашою донькою. У неї теж є своє життя - спокійно заступився за мене Денис і посміхнувся мені
- Люба, він правий. Не кричи на Таню - почула я голос тата Жені і побачила його. Він був спокійний, але видно, що от от і може зірватися.
- Та ти що?! Вона не може більше називатися подругою нашої доньки! Думаєш я не знаю, що ти водила її позавчора на вечірку?! - продовжувала кричати мама Жені
- Я в той день була в школі. Женя сказала мені після уроків, що ходила на вечірку з якимись друзями, але мене там не було. Можете навіть у вчительки запитати - відповіла я
- Люба, вона права. Не потрібно її у всьому звинувачувати - просив тато Жені
- Не підходь до моєї доньки ні на крок! І зараз іди геть! - крикнула вона, а я більше не могла стримувати сліз, які в той же момент потекли річкою. Забувши про все, я побігла на вулицю і сіла на лавочку.
- Квіточка, не слухай її! - почала я голос Дениса - Прошу, не плач, я не можу дивитися на тебе коли ти плачеш. В мене серце розривається від болю - благав Денис, я подивилася в такі рідні мені очі і обійняла його.
- Дякую, що ти є в моєму житті - прошепотіла я йому на вухо - Можеш дещо пообіцяти мені?
- Звісно
- Пообіцяй, що ніколи не покинеш мене і не розіб'єш мені серце - попросила я, дивлячись Денису в очі
- Обіцяю - одразу відповів хлопець і поцілував мене.
- Ходімо додому, а завтра прийдемо до Жені - запропонував Денис, а я кивнула. Він провів мене додому. Коли я зайшла в квартиру одразу пішла в кімнату Колі. Постукавши я почула "Заходьте" і зайшла. Коля сидів на ліжку і дивився в одну точку.
- Ти...як? - запитала я і сіла поруч із ним
- Чесно, жахливо - зізнався Коля, а я обійняла його
- Все буде добре - прошепотіла я, сподіваючись, що кажу правду
- Ти...ти була там? Мені сказали ти все бачила...
- Так...
- Розкажи, як все було - попросив Коля, а я розповіла все в дрібницях.
- Чому вона так сказала? - спитав брат, а я знизила плечима
- Сама не знаю, але вчора вона ходила кудись на вечірку - згадала я
- Хм...думаєш це пов'язано?
- Не знаю...але вона дуже змінилася останнім часом. Зі мною вже майже не спілкувалася, приховувала куди йде, ігнорувала повідомлення
- Це на неї не схоже... Я пропонував їй купу разів зустрітися, але вона казала, що зайнята - розповів брат, а я задумалася
- Раптом вона зв'язалася з кимось хто погано впливає на неї? Можливо... Але чому вона казала, що винна переді мною? - роздумувала я в голос
- Це дуже дивно... Може вона вчинила щось погана пов'язане з тобою? - припустив Коля
- Та ні, в мене все добре...- сказала я і тоді я згадала...
- Таню, що трапилося? Чому ти так зблідла? - запитав Коля, а я схвильовано подивилася на нього
- Женін тато... Я сьогодні бачила його і мені здалося, що я вже колись бачила його. Це був той чоловік до кого пішла Женя. Отже, батько Жені має коханку...
- ...а вона наша мати - закінчив за мене Коля і взяв мене за руку - Але до чого тут Женя? В чому винна вона?
- Не знаю, але можливо вона про це дізналася і вирішила, що це через неї... Хоча чому це?
- Можливо... - погодився Коля
Ми сиділи думали, а коли я помітила на годиннику 23-ю годину ночі, пішла до себе в кімнату. Переодягнувшись я лягла спати. Сон ніяк не приходив, тому я крутилася з одного боку на інший. В голові були лише думки про Женю і я весь час згадувала той момент, коли вона випригнула з вікна і я побачила, як Женя впала на асфальт. Десь через хвилин 20 я все-таки заснула...
Від автора:
Привіт! Як вам? Як гадаєте, чому Женя так вчинила? Пишіть свої думки і ставте зірочки ⭐. Всіх люблю 💕💕💕