Дамір
Весь цей час з моменту як я покинув вітальню, я був у своїй колишній кімнаті.
Можливо я і вчинив як придурок, але вона не краща.
Вона хотіла, щоб я зник із її життя тому, я із радістю виконаю її прохання.
І її вибриків я також не буду терпіти.
Бісове дівчисько.
І я зможу повернуся до звичного для себе життя без неї.
Якщо вона думає, що я буду продовжувати за нею бігати, то вона дуже сильно помиляється.
Так незважаючи на те, що я кохаю це мале бісове стерво. Щось мене змусило в неї закохатися, так сказати зачепило за живе.
Чорно-кара відьма! Даремно не кажуть, якщо закохатися в карі очі, ти жоден вік їх не забудеш до самої смерті.
Але в неї був вибір, яким вона скористалася.
Взагалі в мої плани не входило повернутися до Італії.
Але це буде єдиний шлях, щоб уникати спілкування із моєю сім'єю. Тим більше, після того як моя люба мачуха, поставила мені умови які допоможуть зберегти їхній бізнес.
Однією умовою стало те, щоб я одружився з одною із дочок їхніх партнерів. А у випадку якщо я не виконаю її умов, вона пригрозила що натравить на мене свою маленьку зграйку недоумків юристів і пресу яка дізнається про моїх екс-подружок і фото та відео інтимного характеру із ними.
Але звідки вона знає про фото і відео? Гадки немаю. Якщо я їх самостійно видалив з ноутбука, спалив фото і викинув флешку із файлами в озеро, поблизу мого будинку за містом. Так звідки вона про це дізналася і дістала копії? Ось що мені дійсно цікаво.
Цікаво складається, або я допомагаю для них врятувати бізнес, зламавши своє особисте життя, або втрачу свою репутацію і власний бізнес через помилки минулого. Так що, вихід тут лиш один. Забратися з країни або одружитися. Вибір очевидний.
Клариса і Річард можливо не погані люди, все ж таки вони прийняли мене у свою родину та подарували мені те, чого я немав, «сім'ю». Але те, що вони робили протягом останніх декількох років і продовжуючи до сьогодні, цим не змінять мого ставлення до них, і геть їх не виправдовує. В особливості ставлення до Клариси, Річарда відрізняється від своєї дружини. І до нього я ставлюся досить добре із повагою.
Єдина людина яку я дійсно люблю у цій сім'ї, це моя зведена сестра, Алекса. Вона народилася через три роки, після того як мене усиновили. І я дійсно був радий, радий що у мене з'явилась сестра, хоча і не рідна, але сестра.
Для неї шістнадцять, вона майже одного віку із моєю бісовою принцесою.
Я її не бачив вже років три, через те, що її батьки відправили на навчання в Лондон. Вона була єдина, хто намагався нас об'єднати у дружню «сім'ю». Її спроби виявилися марними.
Вже було досить пізно, але я навіть і не збираюся залишатися тут на ніч. Мені байдуже, що до своєї квартири я потраплю лише о 4-тій годині ранку. Краще не до спати, ніж залишитись тут.
***
Тіло просто нестерпно нило від болю та втоми, від не досипу. Три години на сон, мені виявилось дуже мало. Як добре, що третє змагання із баскетболу у цьому сезоні відбувається завтра. До завтра у мене ще є час, щоб не підвести свою команду.
І цього разу викластись на повну, щоб перемогти, а не як того року із рахунком 145:180 не в нашу користь. Тоді це стало одною із наших поразок в сезоні.
Зараз у нас за планом тренування із групою підтримки, і як би це бісове дівча не намагалося мене уникати, все буде даремно. Принаймі ще 3 місяці, після чого я поїду.
– Ти Вествуд не бачив?- запитав у мене Леон.
– Гадки не маю. Шляється десь напевно із подружкою, кістки нам промивають.
– Твій вчорашній план не спрацював. Я був біля квартири Раміри вчора, саме тоді коли вона приїхала від тебе. Чесно кажучи її вигляд не був щасливим, скоріше навпаки.
– Байдуже. Вона вчора зробила свій вибір. - мовив я без жодних емоцій. –Із самого початку в нас був лише секс, і нас це влаштовувало. І ніякого кохання, ніяких відносин у нас не буде, і взагалі всієї цієї банальщини. - збрехав я. – Тому, Леоне, перестань мені повторювати одне й те ж саме. І перестань мені дорікати своїм повчаням.
– Лише секс кажеш? Я тебе як облупляного знаю, тому можеш продовжувати брехати далі. Тільки сильно не захоплюйся, обманювати самого себе та інших.
– А ось і твоя пропажа. - вказав я на групу дівчат, які щойно прийшли на стадіон. – Біжи рятуй свою дівчинку від похмілля. - жартома мовив я, змінивши тему розмови.
– Іди ти нахуй. - мовив Лео, на ходу показавши середнього пальця.
Поки всі розігрівалися перед грою, я стояв в стороні і просто спостерігав за своєю командою та групою черлідерш. Мій погляд сам знайшов одну із дівчат. Раміра сиділа на трибуні тримаючись за голову, не знаю чому, але я не зміг стримати єхидної посмішки.
Комусь тут явно кепсько... Принцеса, трохи перебрала із алкоголем?
Можливо ми із нею як кішка з собакою, але я буду робити тільки вигляд що мені байдуже. А це насправді не так. Цікаво, цього разу мені прилетить щось важке? Якщо я вирішу про неї трохи по піклуватися.
Я зайшов до їдальні, щоб взяти склянку води і розвести таблетку Анальгіну. Я скористався цією можливістю, доки наш тренер відлучився на кілька хвилин. В мене є ще 2 хвилини, і це знак, що треба повернутися на стадіон.
Я відразу ж пішов в сторону трибун, вона досі там сиділа, ніби приросла до лавки.
Я встав на проти неї, затуливши своїм тілом весняні промені сонця.
– Чого тобі Бедфорд? - пробубніла вона, навіть не подивившись на мене. –Я тобі вчора наче все сказала, і зрозумілою для тебе мовою.
Я нічого не сказав у відповідь, хоча хотілося. Я просто поставив склянку біля неї на лавці, і збирався повернутися до хлопців, щоб продовжити гру та відпрацювання технік.
– Дуже мило. А що це? - мовила вона, коли я мав піти. – Вирішив мене отруїти?
– Анальгін. Послабить твій головний біль.
–А з чого ти взяв, що мені щось болить? - в'їдливо мовила Раміра. – Чи ти просто шукаєш привід поговорити?
- Ти сидиш тут від початку тренеруваннь наших команд, і весь цей час тримаєшся за голову, і стараєшся робити менше різких рухів. І відповідь на друге: Ні. - сказав я, розвернувся і просто мав намір піти.
– Чому? Чому ти продовжуєш про мене піклуватися? - задала запитання вона, мені у спину.
Я просто проігнорував, і пішов до своєї команди.
– Козел. - пробубніла Міра собі під ніс.
Стерво!
***
Сьогодні виявився дуже насичений і важкий день. Я повернувся до квартири десь під вечір, коли сонце саме сідало за горизонт.
Тіло нестерпно нило від сьогоднішніх навантажень, після тренеруваннь я поїхав до залу. І ще якимось чином натрапив там на Раміру, я був здивований побачивши її там.
Чорт!
Вона не покидала моїх думок навіть у душі. Дідько! Гарячі струмені води стікали кожним дюймом мого оголеного тіла. А вона все і не збиралася покидати мої думки, її образ закарбувався в моїй уяві.
Такою якою я бачив її в спорт залі, лосини які обтягували її широкі стегна і вузьку талію, спортивний топ через який було видно її збудженні соски. Ніби це було поєднання двох гормонів Серотоніну і Катехоламіну, які вона отримувала під час заняттям спортом. І її спітніле тіло яке виблискувало на фоні вечірніх променів. Кожен вигин її тіла, вираз обличчя коли вона отримує оргазм, її ідеальна цнотлива кицька. Чорт вона ідеальна! До біса ідеальна!
Моє дихання значно пришвидшилось, як і ритм серця.
З вуст виривався важкий стогін, очі із тяжкостю закрилися. Член пульсував із значною швидкістю в моїй руці, сперма стікала по мраморній плитці душової.
Я навіть і не зрозумів, як почав мастурбувати думаючи про неї. До біса це не дивно, в мене не було сексу майже місяць. А якщо і випадала така нагода, то, мій член ніяк не реагував на якусь іншу дівчину. Лиш на цю кляту відьму!
Простоявши ще кілька хвилин під гарячими променями води, я вийшов обмотавши стегна рушником. І повернувся до кімнати, в якій панував безлад серед речей поряд з валізою яку бажано зібрати до 3-ї години ночі.
Вчора нас попередили, що на завершення сезону у нас будуть перельоти в інші країни або штати. Половина сезону проходила в Каліфорнії, а інша половина в інших штатах та країнах. Міжнародний рейс має бути приблизно о 5-ї годині ранку, я не дуже полюбляю літаки в яких багато людей. Це що, одна із стадій соціофобії?
Я більше надаю перевагу приватним видам транспорту. Навіщо мені тоді особистий літак, якщо я буду літати міжнародними рейсами?
Я відразу ж попередив Леона, що в Бостон я полечу на своєму літаку. Але він вже забронював авіаквитки для нашої команди, що не можу сказати про команду наших дівчат. Цим наче мала займатися Саманта або їхня тренерка.
Я зібрав усі потрібні мені речі на тиждень перебування в Бостоні, прибрав розкиданий мною безлад, та пішов спати десь біля 1-ї години ночі. В аеропорт я маю виїхати десь о 4-ї годині ранку, переліт займе 3,5 години і близько 9-ї ранку ми всі будемо в Бостоні.