Похвали мене!
Я молодець?Ну хіба не так?
Їй завжди було необхідно, щоб після кожної виконаної нею ді
Ну не так? Ну скажи...
Чому ми завжди чекаємо,що нас хтось за щось похвалить?
Жила-була дівчинка 1...
її, її похвалили. Написала звіт на роботі - молодець! Прийшла кудись вчасно- молодець! Зварила борщ - молодець! Когось похвалила - молодець! Комусь допомогла -молодець! Ви собі уявити не можете, скільки в неї було образ та розчарування, якщо вона щось зробила, а їй не сказали, що вона молодець. Було таке враження ніби її світ просто руйнувався, розбивався на дрібні шматки. Близькі та рідні вже звикли до такої реакції дівчинки, але все одно це дуже дратувало. Але ж хіба важко похвалити людину? Нехай, навіть коли не має за що...
Жила-була дівчинка 2...
В неї була потреба в тому, щоб її слова хтось обов'язково підтвердив. " Ця книга червона! Ну скажи вона ж червона?! Ну правда?! Ну скажи!!! Ну хіба не так?!" Коли з нею погоджувались і казали, що дівчинка має рацію, вона заспокоювалась. Не на довго, до наступної бесіди. І не сказати, що вона була якась невпевнена у собі. Вона мала досить вагому посаду на роботі. І в рідних мала певний авторитет. Але все ж кожен раз вимагала, щоб її слова хтось підтвердив або підтримав. Інакше вона себе мучала відчуттями, що не має раціїї або сказала дурницю.
Жила-була дівчинка 3...
І її ніхто ніколи не хвалив. Навіть вимушено. Та вона вже й давно не чекала. Просто жила. Просто робила свої справи. Вона вважала себе якоюсь посередністю, сірою, не важливою. Хіба такі люди заслуговують на похвалу? Хіба таких людей є за що хвалити? Коли, зрідка, їй казав хтось добре слово, дівчинка починала почувати себе дуже не зручно. В таких словах вона завжди шукала якийсь підступ. Якийсь скритий сенс. І коли не знаходила, то все одно не могла зрозуміти за що її похвалили.
Жила-була дівчинка 4...
Яка вважало, що ніхто не заслуговує на похвалу. І вона ніколи нікому не сказала доброго слова. Бо щоб отримати від нею похвалу, треба зробити щось.... щось таке!.... щоб ух! Але навіть коли комусь вдавалось щось таке зробити, дівчинка робила вигляд,що це все дрібниці які не варті її уваги , а значить і хвалити не має за що. Треба сказати, що для неї вже ніхто і нічого не хотіли робити, бо навіть дякую не почуєш.
Похвала - це загалом ,щось приємне. Це вираження визнання, вдячності чи захоплення. Який висловлються кому-небудь за досягнення, якості,дії. Похвала може бути словесною, письмовою або виражатися яким- небудь іншим чином. Вона використовується для мотиваціїї, для підтримки або для створення позитивних відносин.Похвала- це щире схвалення якихось ваших дій.
Завжди приємно чути,щось хороше після того як ви виконали певні дії. Правда ? Але буває так ,що похвала перетворюється на щось нещире. Особливо тоді, коли людина постійно напрошується на похвалу, відверто кажучи, вимагає її.Після такого, звичайно, бажання пропадає хвалити і ,як мінімум, конкретно цю людину. Похвала не має бути вимушеною. Але чому ж тоді люди випрошують її своєю поведінкою? Переважно на похвалу напрошуються ті, кого недооцінили. Ті кого не хвалили ні в дитинстві,ні в підлітковому віці. Хоч які досягнення б у них не були, все сприймалося як належне. Отримав 12.Виграв змагання. А хіба могло бути інакше? За що хвалити? Ти ж не нову планету відкрив! І зустрівшись з похвалою вже в дорослому віці, люди отримують від похвали, невідомо приємні відчуття. І це стає як наркотик, хочеться ще і ще. І завжди мало. Адже такі люди, без похвали, не розуміють, не відчувають,що вони зробили щось добре, правильно. Похвала стає підтвердженням правильності дій.Але ж не можливо хвалити дорослу людину , буквально за все ,що вона робить. Тим більше коли це прості, щоденні, буденні справи. Особливо на роботі.Це виглядає якось дивно.
Випрошувати похвалу не потрібно. Нормальна людина завжди відзначить ваші старання та прагнення. І якщо вас не похвалили за зроблену каву, або за відправлений, щоденний звіт це нормально. І це не означає, що ви зробили щось не так. Так само не потрібно вимагати постійного підтвердження своєї правоти. Не потрібно очікувати постійного схвалення вашої думки. Люди різні. В кожної людини свій погляд на ситуацію. І він може відрізнятись від вашого. Але знов ж таки це не означає, що ваша думка неірна і нікому нецікава. Просто в людини інше бачення, інший світогляд.
Чи варто хвалити інших? Звісно так. Похвала це дуже хороша мотивація, вона додає рішучості та впевненості в діях. Так дітей ми хвалимо абсолютно за все.А чому? Тому що кожна дія маленької дитини це досягнення. Навчилась ходити- це нова і важлива навичка, молодець. Сама вмієш їсти ложкою, яка умнічка. Перший раз зав'язала шнурівки - вау! Але з часом ми дорослішаємо і здивувати людей своїми досягненнями стає важче. Але ж все одно приємно почути, що " круто, цей пиріг неймовірний"( особливо коли вперше) або " ти стала найкращим працівником місяця".
Не треба скупитися на похвалу, але й перегинати палку теж не потрібно. Все має бути вчасно та відповідно до ситуації. Бо почути на роботі в свою сторону :" Ти пообідала! Якаж ти молодець!",це як мінімум дивно. А щоб дорослі люди, в майбутньому, не випрошували похвалу,щоб вони вміли теж хвалити - хваліть своїх дітей змалечку, не шкодуйте для них гарних та добрих слів. Тоді вони виростуть більш впевненими і не будуть очікувати схвалення своєї кожної дії, кожної думки. І зможуть похвалити іншу людину, не порівнюючи себе з нею, не думаючи про те,що гірші за інших.
Якщо у вашому оточенні не прийняти хвалити один одного , навіть за значні досягнення. Почніть самі себе хвалити навіть за найменші дрібнички,найменші досягнення. Це буде приємно. Але не вимагайте цього у сторонніх, особливо малознайомих,бо це буде виглядати дивно і нав'язливо.
І пам'ятайте, кожна людина варта чогось хорошего. Кожна людина заслуговує на добре слово та ставлення. В кожній з нас є те за що, неодмінно, можна похвалити. Кожен день ми робимо, щось таке,що покращує та полегшує чиєсь життя.Кожен день можна казати собі " я молодець!" і якщо копнути глибше , я впевнена, буде за що. Але не очікуйте похвали від інших. Як мінімум,щоб не засмучуватись. Просто живіть, радійте і будьте впевнені в тому,що ви молодець!