Вміння аналізувати і робити висновки має бути у кожного детектива. Ти маєш величезно перевагу, якщо можеш робити це швидко. Такою швидкістю мислення, як у Віллуса Зораха, Кьоїчі не міг похвалитись, але в його голові зберігається стільки інформації, що якби була можливість перенести це все в реальність, жодної бібліотеки чи архіву не вистачило. Вміння підмітати кожну дрібницю. Тримати це в голові.
Кьоїчі любить проводити час в архіві. Там завжди порядок, все розсортовано, Все на своїх місцях. Він любить порядок. І намагається тримати свою пам'ять в чистоті. Навіть якісь незначні факти мають бути розсортовані. Інакше в безладі неможливо буде щось знайти.
Кьо відправили на це діло, бо воно обіцяло бути об'ємним. Доведеться опрацювати великі об'єми інформації. Вілла - бо його вміння швидко помічати деталі і робити з них висновки могло допомогти не затягнути це діло надовго. Ну, принаймні з такими словами Гоб видвинув їхні кандидатури. Хитро, дуже хитро.
Якщо їх двох запропонував відправити на діло Гоб - хоча Кьо впевнений, що Вілл і так видвинув би свою кандидатуру - то дехто напросився сам. Це новенька у відділку, її звати Гайдемарі Лорре. Її старша сестра працює у газеті «Шубург», а самі вони якісь родички Шоу Фризиса, теперішнього президента Фонду Фризис. Кьоїчі не вдавався у подробиці, одного цього факту вже було достатньо. Чи не могли її підіслали спостерігати за роботою Джустеї? Це принизливо... Через одного старого, який надто любить гроші, під сумніви потрапила вся робота Всесвітньої поліції...
Кьо давно не бував за кордонами Марлону. Останній раз він був у Ельфегорті декілька років тому, це була поїздка по навчанню. І ось їхній корабель відходить до Люцифенії. Море Харк не надто велике, але, щоб його перетнути, треба декілька днів. За цей час Вілл майже не виходив з каюти і взагалі виглядав не дуже... схоже, у нього щось типу морської хвороби.
Кьоїчі не один раз намагався заговорити з Гайдемарі, але вона постійно відповідала коротко і в принципі не була налаштована на розмову. Її наставником же призначили Вілла? Що ж, який вчитель, така й учениця. А вони ще навіть не спілкувались... Ну добре, якщо Кьо зміг пробити кам'яну стіну, що виставив навколо себе Віллус Зорах, цю теж зможе.
Коли вони вийшли на берег, Віллус все ще виглядав не дуже. М'яко кажучи. Кьо і не здогадувався, що він настільки погано переносить поїздки.
- Вілл, тобі, може, мінералки принести? Ти мені ще живим треба, - Кьо одночасно жартував і щиро турбувався. Друг все-таки.
- Не треба, - відмахнувся Вілл, потираючи скроні. І після переключив свою увагу на Гайдемарі: - Що важливіше, яка вам користь від цього діла, панно Лорре?
- Я не розумію, про що ви... - проговорила дівчина, з-під лоба дивлячись на офіцера. Від несподіванного стрибка напруги у повітрі Кьоїчі самому стало не по собі, хоч він і дійшов тих же висновків, що й Вілл.
- Думаю, добре розумієте. У Джустеї всі раді хоч якійсь роботі, але не настільки ж, щоб самим проситись на завдання. - Ну, дивлячись, про кого ми говоримо. - Для цього треба бути зацікавленим у ньому. Отже?
- ... - Гайдемарі потупила погляд, але потім все-таки заговорила: - Ця справа пов'язана з Пер-Ноелем.
Отже, Пер-Ноель.
Злочинне угрупування, яке почало свою діяльність приблизно років з десять тому. Про нього у поліції мало інформації. Вони знають, що Пер-Ноель володіє чорним ринком і через нього проходить контрабанда. Основних членів семеро, їх називають «Септ», і вони мають кодові імена, однак відомо тільки ім'я «Перший Санта-Клаус». Скоріш за все, Санта - впливова особистість, тому інша інформація максимально засекречена. Активно Пер-Ноелль почав діяти п'ять років тому. І це все, що змогла відкопати поліція за п'ять років.
Якщо Фонд Фризис сумнівається у Всесвітній Поліції, то не дарма сумнівається.
На відміну від Кьо, Вілл не виглядав надто здивованим. Навпаки, він ніби це і так знав, лише чекав на підтвердження своїх здогадок. На відповідь Гайдемарі він кивнув:
- От як.
- Ти про це дізналась від сестри? - спитав Кьо. Гайдемарі кивнула. - А багато преса знає?
- Ні, - дівчина мотнула головою. - Знають, що вбивця з Пер-Ноелю і його ім'я «П'ятий П'єро».
- Ну, це вже у два рази більше, ніж ми, - Кьо пробубнів це кудись у бік, але був впевнений, що його прекрасно чутно.
- Їм заборонили розповсюджувати цю інформацію так рано, але...
- Але скоріш за все вона скоро з'явиться у найближчих газетах, - разом з коментарями про некомпетентність роботи Всесвітньої Поліції. Що заснована Фондом «Шубург», що незалежний «Щоденний універсальний реєстр» це і так роблять вже достатньо довгий час.
Твою ж мать, навіть преса, що знаходиться у тому ж положенні, що й поліція, і та знає більше...
Насправді у Всесвітньої поліції, а точніше у Віллуса з Кьоїчі, була теж деяка інформація. Можливо це стосується діла, а можливо й ні.
Коли наставник... ну, тобто, Гоб повернувся з перемовин Фонду з верхівкою Всесвітньої Поліції, він, як і обіцяв, розповів, як все пройшло. Від шефа він не дізнався нічого нового, але його зацікавила поведінка віце-президенту Фонду Фризис, Бруно Марлона.
На перемовинах були присутні обидва віце-президенти Фонду та Аай Фризис, онучка теперішнього голови Фонду, який через похилий вік не зміг бути присутнім особисто. Що пані Аай, що пан Ніколь висловлювались за заміну кадрів: відправлення шефа у відставку. Однак пан Марлон висловився проти, що було дивно.
***
Після готелю їхньою наступною зупинкою був поліцейський відділок. Треба взяти інформацію про дертв та дізнатись, що їм вже вдалось з'ясувати.
- Звісно, варто було вмерти комусь важливому, так ви почали працювати, - бурчав капітан з відділку.
- Ну які до нас претензії, якщо на все воля начальства? - спробував виправдатись Кьоїчі. Як же бісить, що перед ними доводиться принижувати себе. Вілл, навпаки, виглядав так, ніби ні за що виправдовуватись не збирався:
- Нагадайте, скільки цей вбивця вже працює?
- Ем... рік десь?
- Як я бачу, - почав Віллус, продивившись мигцем документи, які їм передали у відділку, - ви самі дізнались небагато. Тут лише інформація про жертв, але ні доказів, ні зачіпок щодо вбивці ви не знайшли.
- Але!..
- Не кажіть про бездіяльність, коли за весь рік ви зробили стільки ж. Тобто, нічого.
- ...Забирайте папери і йдіть вже.
Капітан, схоже, не знайшов, що відповісти. Ну, гідно відповісти. Кьоїчі теж.
- Кьоїчі, - заговорив Віллус вже на вулиці. - Твоє виправдання звучало жахливо.
- А що ти пропонуєш? Особливо, якщо це правда...
- Не принижувати себе. Місцева поліція спрацювала так, що краще б не працювала. А нам треба працювати краще.
- Пройдемось по свідкам? - вирішив уточнити Кьо.
- Зайвим не буде, зайвим не буде, - Вілл приставив пальця до підборіддя. - А, офіцер Лейс.
- Що?
- Ми теж винні, що довіра до Всесвітньої поліції підірвалась. Не усі накази треба виконувати.
...Ти як ніхто це знаєш, правда, офіцер Зорах?