– Ой! – з Лінь Фейюя вирвався переляканий крик, тільки-но він побачив обличчя, всипаним прищами та з яких сочилися чорні рідини.
Цянь Є, ліниво лежачи на дивані, привідкрив одне око, аби глянути на Лінь Фейюя та через мить яскраво посміхнувся.
– А! Це Фейюй! Я тебе налякав? Я проходжу процедуру детоксикації.
– Справді? – натягнуто запитав той, ледь-ледь посміхаючись.
Цянь Є кивнув.
За мить він дістав маленьке дзеркальце:
– Ого! Навіть під час детоксикації я залишаюся таким красунчиком! У мене справді обличчя, якому позаздрить навіть Бог!
Лоу Юй випустив насмішкуватий пирх, почувши його самовихваляння: – Тільки поглянь на себе! Ти навіть привида налякав би смерті. І справді, навіть Богу є чому позаздрити! Хех!
Цянь Є закотив на нього очі.
– Мій принце, а ти все такий же язикатий, але я все знаю. У глибині душі ти думаєш, що я дуже гарний.
Лоу Юй заглузував: – Клянуся небом, зараз ти абсолютно і неймовірно потворний.
Цянь Є відклав дзеркало і прямо втупився в принца.
Спостерігаючи за його колючим поглядом, Лоу Юй подовжив насміхатися:
– Який сенс дивитися на мене так суворо? Це не змінить того факту, що ти зараз потворний.
Цянь Є підняв підборіддя і холодно хмикнув: – У тебе дві дірки над носом замість очей. Я б не сперечався з тобою, – він подивився на Мо Фея: – Фейфей, глянь! Я гарненький?
Мо Фей зміряв його з ніг й до голови та беземоційним тоном вимовив: – Так, гарненький! Немає нікого у світі красивішого за тебе. Як би не змінювалися обставини, ти завжди залишаєшся найкрасивішим. Поруч з тобою навіть сонце і місяць втрачають своє світло.
Задоволено відкинувшись на диван, Цянь Є зухвало зиркнув на Лоу Юя.
– Мій принце, бачиш? Ось яка прірва між тобою і твоєю дружиною. Чому ви досі не скрутили простирадла, адже вже ділите одне ліжко? А все тому, що ти не такий розумний, як він.
Лоу Юй: – ...
Лінь Фейюй подивився на Цянь Є, відчуваючи збентеження: – Скрутили простирадла?
Цянь Є відкинув чубчик над чолом і мило посміхнувся.
– Пане Лінь, ти зацікавився? Якщо так, то можеш прийти до мене в кімнату сьогодні ввечері. Ми побалакаємо про справи, пов'язані-з-продовженням-сімейного-роду. Все, що захочеш знати, я тобі розповім! У ліжку я завжди тримаю язика за зубами, – з цими словами Цянь Є нахилився до Лінь Фейюя, але той неочікувано перелякався і відступив на кілька кроків.
Від споглядання на них Су Жун відчув, як йому трохи перехопило подих: «Лінь Фейюй не з тих, над ким можна жартувати, точно так само, як і Цянь Є. Але, судячи з усього, Цянь Є переміг – личко Лінь Фейюя аж до моторошності зблідло».
Бачачи панічний вигляд Лінь Фейюя, Цянь Є відчув себе дещо самовдоволеним.
– Пане Лінь, маєш кепський вигляд. Ти перезбудився?
Хоч Цянь Є й справді був вродливим до того, як прийняв цілюще зілля краси, але зараз у нього з'явилися гнійники по всьому обличчю, з яких витікала чорна рідина, та до слова «вродливий» він більше не мав жодного відношення. Тож цілком закономірно, що Лінь Фейюй відреагував на нього саме таким чином.
Усе, що залишалося хлопцеві – це звернутися за допомогою до Лоу Юя, але той прикипів очима до Цянь Є, повністю його проігнорувавши.
Цянь Є підняв кінчиком пальця підборіддя Лінь Фейюя, легковажно зауваживши: – Гм! У тебе гарненьке личко! Цілком підходиш під мої стандарти, щоб служити мені в ліжку.
Лінь Фейюй одразу ж розчервонівся та відмахнув чужу руку від себе.
З незадоволенням Цянь Є потер свою долоню: – Пане Лінь, ти такий грубий! Серйозно, невже ти не хочеш стати продовжувачем мого роду? Ти мене засмучуєш.
– Мені це не цікаво, – відвернувшись в протилежну від нього сторону, сварливо пробубнів Лінь Фейюй.
– Пане Лінь, ти такий нудний, – похмуро помітив Цянь Є, дивлячись на хлопцеву потилицю.
Лінь Фейюй підійшов до Лоу Юя, насупивши брови, і поскаржився:
– Брате Лоу Юй, навіщо ти прихистив таку людину?
Цянь Є блимнув своїми невинними очима та осудливо вигукнув:
– Пане Лінь, про що ти говориш? Прислуговувати такому красеню, як я, у себе вдома – це мрія багатьох людей! Принц Юй повинен почуватися вдячним за те, що я не засуджую його пошарпаний особняк!
Лінь Фейюй кинув на нього зневажливий погляд через плече, але Цянь Є, більше не звертаючи на все інше уваги, засукав рукава.
Уся ця ситуація викликала у Лоу Юя сильний головний біль.
– Фейюй, ходімо зі мною. Мені потрібно поговорити з тобою.
Почувши його слова, Лінь Фейюй швиденько зупинився поряд і сказав схвильованим тоном: – Брате Лоу Юй, нарешті ти хочеш зі мною поговорити. У чому справа?
Лоу Юй лише мовчки покрокував вперед.
Дивлячись їм у спину, Цянь Є нахмурився: – Фейфей, чи не хочеш піти підслухати їхню розмову?
– Не зовсім, – легесенько посміхнувся Мо Фей. – Якщо щось належить мені, ніхто не забере його у мене. Але якщо ні, то хай би що я не робив, мені все одно не вдасться втримати його при собі.
– Ти так думаєш? – з насупленими бровами тихо запитав Цянь Є. – Ну, у будь-якому випадку, це має сенс.
Лоу Юй увійшов до чайної, присів та твердо промовив:
– Я розмовляв з твоєю родиною. Вони пообіцяли, що більше ніколи не виженуть тебе. Тож можеш повертатися додому. Крім того, сім'я Лінь не відмовлялася б від фармацевта четвертого рівня.
У Лінь Фейюя аж обличчя витягнулося від здивування.
– Брате Лоу Юй, ти проганяєш мене?
Лоу Юй насупився.
– Зрештою, це мій особняк. Тобі не слід залишатися тут надовго.
Одночасно закусивши губу, він з біллю поглянув на Лоу Юя.
– Брате, ти справді поступиш так зі мною?
– Для тебе це місце навряд чи є безпечним, – дав той тверду відповідь. – Зрештою, я не можу захищати тебе все життя. Кожен повинен нести відповідальність за самого себе, хіба не так?
...
– Брате Лоу Юй, невже ти не можеш прийняти мене? Ти казав, що якої б помилки я не припустився, ти мені пробачиш. Я розумію, що справа в Мо Феї, але ж я можу стати твоїм наложником, – проговорив Лінь Фейюй тремтячими губами.
– Фейюй, мені шкода. Це неможливо, – без жодних вагань відповів Лоу Юй.
Він виразно подивився на принца, і в його очах спалахнув глибокий смуток.
– Брате Лоу Юй, як ти можеш так чинити зі мною? Заради тебе я навіть відмовився від Лоу Фена, а тепер ти проганяєш мене!
– Якщо ти хочеш так думати, то так, я безсердечна людина, – промовляючи ці слова, Лоу Юй холодно дивився прямо йому в вічі.
– Ти не був таким раніше, – відмовлявся він здаватися так швидко. – Ти був добрим до мене, але все змінилося з того часу, як твоєю дружиною став Мо Фей.
Лоу Юй ледь помітно посміхнувся.
– Раніше я дійсно цінував тебе. Однак врешті я зрозумів, що насправді тобі це зовсім не потрібно.
Обличчя Лінь Фейюя злегка почервоніло від сорому.
– Брате Лоу Юй, що ти маєш на увазі?
– Нічого. Просто ти виявився більш здібним, ніж я собі уявляв, – ледь чутно промовив Лоу Юй.
– Я визнаю, що це сталося з моєї вини. Тепер я розумію, що помилявся. Хіба ти не можеш пробачити мені й дати ще один шанс? – схопивши його за руку, заблагав Лінь Фейюй.
– Неможливо. Минуле залишається в минулому. Відтепер я зберігатиму вірність лише Мо Фею, – рішуче відмовив Лоу Юй.
– Мо Фей, Мо Фей, у твоїй голові лише один Мо Фей! – відчайдушно вигукнув хлопець. – Але ж він зовсім не має до тебе почуттів!
Принц заплющив очі: – Колись він прийме мене.
Лінь Фейюй зробив глибокий вдих.
– Брате Лоу Юй, ти справді більше нічого до мене не відчуваєш? Якщо так, то навіщо ж ти тоді врятував мене?
Холодно зиркнувши на нього, Лоу Юй відповів: – Можливо, мені не слід було тебе рятувати, позаяк я лише переконався, що тобі зовсім не потрібна моя допомога. Твій порятунок тільки ускладнив моє життя.
Лінь Фейюй не повірив своїм вухам:
– Брате, ти звинувачуєш мене?
– Лягай спати раніше. Завтра я відправлю тебе додому.
Лінь Фейюй відчував, як в його горлі щось застрягло. Він хотів ще дещо сказати, але не знаходив правильних слів.
Чжен Сюань сидів напроти Цянь Є, не зводячи з нього очей, ніби наступної секунди на його обличчі виросте квітка.
Кліпаючи очима, Цянь Є з великою цікавістю відповів на допитливий погляд.
– Чжен Сюань, ти так дивишся на мене тому, що раптом виявив, що я привабливіший за принца Нефритової флейти, і тепер віддаєш мені свою симпатію?
Обличчя Чжен Сюаня одразу ж потемніло.
– Нісенітниця! – запально вигукнув той. – Тобі не зрівнятися навіть з пальцем Ї-Ї.
Цянь Є безпорадно зітхнув.
– У тебе дійсно немає смаку. Я набагато вродливіший за принца флейти!
– Гей, демоне! – гукнув Чжен Сюань, поглядаючи на нього. – Які злі мистецтва ти використав на Мо Феї?
Цянь Є підняв брови: – Злі мистецтва? Про що ти говориш? Як я взагалі можу використовувати подібні нечестиві способи? Просто я надто ефектний. Хочеш змінити ставлення принца флейти до себе? Я можу навчити.
Чжен Сюань підозріло подивився на Цянь Є:
– Ти... ти можеш змінити ставлення Ї-Ї до мене?
Неспішно пригладивши волосся, він в лінивій манері відповів: – Звичайно. Я ж суперзірка. Якщо я не здатний вирішити навіть таку дрібницю, як я можу називатися суперзіркою?
– Тоді доведи, – Сюань піджав губи.
Цянь Є потер великий і вказівний пальці, дивлячись на Чжен Сюаня поглядом «ти знаєш».
Зі зціпленими зубами за декілька хвилин Сюань вже переказував сто мільйонів зіркових монет на його рахунок.
Перевіривши отримані гроші, Цянь Є ледь помітно посміхнувся.
– Хоч і невелика сума, але оскільки ти бідний, я не тиснутиму на тебе.
Чжен Сюань: – ...
Цянь Є оглянув хлопця напроти себе, нахиливши голову, та загадковим тоном поцікавився: – Ти коли-небудь скручував з ним простирадла?
Обличчя Чжен Сюаня негайно зашарілося.
– Ні.
– Тоді все очевидно! – розвів руки в сторони. – Ти повинен діяти! Скрутіть простирадла та зробіть дитину! З дитиною, бах, всі проблеми вирішуються!
Чжен Сюань стиснув губи та похмурим тоном сказав: – Але Ї-Ї навіть не хоче зі мною розмовляти. Як?
Цянь Є втупився в хлопця, як на ідіота: – Ти з глузду з'їхав? Ти навіть не можеш розв'язувати таку просту проблему? Ї-Ї на четвертому рівні, а ти на шостому. Якщо він не погодиться, ти можеш застосувати силу.
Чжен Сюань негайно підвівся і викрикнув: – Погана ідея!
– Що ти знаєш? – пирхнув він. – Знаєш, чому ти не подобаєшся Ї-Ї? Тому що тобі бракує мужності! Ти навіть не маєш сміливості потримати його за руку! Такий безхарактерний! Як ти можеш сподобатися Ї-Ї?
– Дурниці! – розлючено перервав той його слова.
– Дурниці? Я чесний і прямолінійний! Як я можу говорити дурниці? Твоя культивація доповнює його культивацію. Якщо будете разом скручувати простирадла, то Ї-Ї плавно підніметься на п'ятий рівень. А якщо він підніметься завдяки тобі, то обов'язково віддасть тобі своє серце, своє тіло і все, що в нього є. Ну ж бо! Будь чоловіком! Знаєш, зараз всі спочатку заходять в автобус, а потім оплачують проїзд. Якщо ти просто чекатимеш тут і нічого не робитимеш, то коли ти візьмеш його?
Цянь Є відкинувся на спинку диван.
– Маленький симпатяга, тобі ще вчитися і вчитися!