Позіхаючи, Йонджун підійшов до комп'ютера в очікуванні того, що Техьон нарешті відповість на дзвінок. Ще вранці вони домовилися про відеодзвінок після того, як вони з Субіном облаштуються в готелі. І от в кінці-кінців Кан з'явився на екрані. Він лежав на ліжку на животі в піжамі і щось активно писав у зошиті. Джун сів за стіл перед комп'ютером і помахав другові.
- Ти знаєш, що ти засранець? - насупився Йон, схрестивши руки на грудях, і вигнув брову.
- Про що ти? - Те насупився і нарешті подивився на старшого.
- Чому я про вас з Бомгю дізнаюся останнім? Я тобі говорив про свої стосунки. Я думав, ми друзі... - Йон надув губи, з докором дивлячись на друга.
Кінчики вух Техьона миттєво почервоніли і він ніяково відкашлявся, закривши зошит.
- Ну вибач... - тихо сказав Кан. - Я взагалі не хотів поки що нікому говорити. Все якось... Неоднозначно. Це все Кай! Він мене розкусив. І, схоже, вирішив сказати тобі.
- І правильно зробив! - вигукнув Джун. - Нема чого від нас щось приховувати. У нас із Субіном теж все було неоднозначно. До того ж... Якщо тобі треба буде раптом виговоритись, пам'ятай, що в тебе є ми з Каєм. Ми ж не будемо розбазарювати інформацію про тебе кому-попало.
Техьон усміхнувся. Чути таке від найкращого друга було приємно.
- Дякую, хьон. Я... - почав було Кан.
Але на задньому плані старшого раптом намалювався Субін. Він щойно вийшов з душу, тому був прикритий тільки пов'язаним на поясі рушником. З його мокрого волосся на підлогу капала вода і кілька крапель стікали по його ідеальному тілу. Йонджун залип на кілька секунд, мріючи стати тією краплею, яка огинала м'язи молодшого, а потім раптом труснув головою і закрив рукою камеру.
- Агов! Субін-а, одягнися! - обурено вигукнув Джун, невдоволено насупившись, і затупотів ногами, мов дитина.
- А що таке? - невинно спитав Су і посміхнувся спостерігаючи за тим, як почав нервувати старший.
- Я ж по відеодзвінку розмовляю! - обурився Йонджун.
- То розмовляй. Я ж не заважаю. - всупереч незворушному тону Бін широко посміхався. Йому дуже подобалася реакція Йонджуна.
Тим часом Техьон по той бік екрану ледве стримував сміх. Флірт Субіна до його друга забавляв його, як і флірт Бомгю до нього. Не дарма брати. В чомусь вони були схожі. За звуком Кан зрозумів, що Су, посміюючись, пішов одягатися, а Джун відкрив камеру, показавши другові незадоволене обличчя.
- От же ж йолоп... - пробурмотів він і похитав головою.
- Хьон, ти ревнуєш Субіна до мене? - хихикнув Те.
Обличчя Йона спалахнуло.
- Дурень чи що? - обурився він. - Чого б це? І чого ти регочеш?
- Та так... - Техьон усміхався від вуха до вуха, помітивши Субіна, що вже натягнув футболку, який сів поруч зі старшим і обняв його за талію, поклавши голову на плече.
- Привіт, Техьон. - привітався він і Кан помахав у відповідь.
- Як там Кай? - перевів тему Йонджун. - Він казав, що збирається зустрітися з тобою сьогодні.
- Я ним не бачився, але він мені дзвонив. - відповів Те. - Він затримався на додаткових, тож прийшов пізно. Здається, професор Чон сильно ганяє його.
- Загалом не розумію на чорта йому ці додаткові. У нього все нормально з менеджментом. - сказав Джун.
- Те ж саме питання. Але він, здається, говорив, що збирається писати курсову з менеджменту музичної індустрії. Ось і професор Чон менеджментує його по самі помідори. - пояснив Техьон.
Раптом ковдра позаду Кана заворушилась і на ліжку сів скуйовджений і сонний Бомгю. Без одягу. Прикритий лише ковдрою. Знову ж таки, видно, що вони з Субіном брати. Мабуть, у них це сімейне - з'являтися в кадрі напівголими. Брови Йонджуна здивовано поповзли вгору. Техьон густо почервонів, ховаючи погляд. Субін видав здавлений сміх.
- О, ти з хьонами балакаєш. - незворушно озвався Бомгю. - Привіт, братику.
- Ти коли вже встиг, Дон Жуан бісів? - засміявся Бін, а Йон шльопнув його по руці. - Що?
Гю у відповідь лише єхидно посміхнувся, по-власному обійнявши до чортиків збентеженого Техьона.
- Слухай ти мені тільки Техьона не ображай, чуєш? - Йонджун грізно підняв вказівний палець, а Субін посміхнувся і погладив його по голові, роблячи його дії не такими загрозливими.
- Агов... Бомгю мене не ображає... - озвався Кан.
- Так, про це можеш не переживати. Техон-і ніхто не засмучує. - Бомгю подивився на Те, а той ще більше зніяковів.
- Ну-ну! Я запам'ятав. А то, раптом що, не подивлюся навіть на те, що...
- Мій брат спить з тобою?
- Завтра поговоримо, хен! Бувай! - протараторив Техтон і різко відключився.
Субін голосно засміявся.
- Агов! От засранці! - вигукнув Йонджун. - Чого ти регочеш? Твій брат такий же паршивець, як і ти!
- Ну, не дарма ж ми родичі. - Субін продовжував хихикати.
Він надувся і схрестив руки на грудях. Бін потерся носом об його шию, розтягнув обличчя в усмішці і легенько, полоскотавши його за підборіддя. Джун намагався стримати усмішку, але це виходило не дуже. Субін хмикнув і раптом сів до нього на коліна, обійнявши за шию. Він нахилився і коротко поцілував старшого, нарешті викликавши щиру усмішку.
- Не хвилюйся ти так. Мій брат не зашкодить Техьону. Я впевнений. Подумай краще про мене. - голос Біна був тихим і вкрадливим.
- Про тебе? - Йонджун обхопив руками його талію.
- Угу. Твій Субін-і хоче трошки любові. - ці слова Субін промуркотів, ніби кіт.
Старший хмикнув і потягнувся до нього за поцілунком. Він вийшов лінивим і ніжним, сповненим почуттів та любові. Йонджун погладив Біна по спині і провів язиком по нижній губі.
- Любов доставлена. - прошепотів Джун, а Су хихикнув. - Поставте свій підпис на бланку.
- Вибачте, не можу. Цієї любові для мене замало. - відповів Субін.
Джун облизав губи і знову нахилився до нього. Цього разу поцілунок був неймовірно ніжним, проте глибоким і тягучим, мов розтоплена карамель. Дуже солодко, дуже приємно... І точно незабутньо. Як і кожен їхній поцілунок.
***
Фотосесія мала проходити у великому павільйоні. Хлопці швидко знайшли потрібну будівлю, але саме приміщення... Ніхто не міг їм допомогти, адже ніхто зі співробітників не знав ні англійської, ні тим більше корейської. Перекладач в останній момент не зміг приїхати, а менеджер Субіна лиш кидався нецензурною лексикою по той бік екрану. Та раптом до них підійшла дівчина. Типова італійка - темне волосся, сірі очі та смаглява шкіра. Вона посміхнулася і, о диво, заговорила корейською, правда з дуже помітним акцентом.
- Сеньйори Чхве? - запитала вона.
- Так, здравствуйте. - Субін ввічливо вклонився і тицьнув ліктем у бік Йонджуна, який залип на картину на стіні.
- Ваша фотосесія проходитиме у три етапи, тобто три дні. Все в одному павільйоні. - пояснила дівчина. - У вас буде помічник, він теж кореєць, тож із мовою проблем не буде. Ходімо, я вас проведу.
Павільйон був досить великий і просторий. До нього додалося: три гримерки, якісні освітлювачі та камери та дороге фонове полотно. Тут було троє людей. Дівчина, теж типовою для Італії зовнішності, чоловік років тридцяти з фотокамерою на шиї та молодий юнак азійської зовнішності. Схоже, це був той самий помічник. Він був досить високим, струнким і клаповухий, що робило його дуже милим. Каштанове волосся, темні очі та широка яскрава посмішка.
- Хісин-а! - вигукнула дівчина, яка привела їх сюди, і юнак подивився на неї. - Підійди сюди!
Коли він наблизився до них, дівчина щось зашепотіла йому на вухо і пішла геть. Хлопець на ім'я Хісин вклонився і почав:
- Здрастуйте, мене звуть Лі Хісин. На ці три дні я буду вашим помічником. Сьогодні у нас перший етап зйомок – вас зніматимуть окремо. А далі ви будете лише разом. Радий знайомству.
- Навзаєм. - відповів Джун. - Тоді нехай почнуть із Субіна. - він поклав руку на плече Су. - Він все-таки професійна модель.
- До речі, пане Субін, - сказав Хісин. - Я багато чув про вас. 'Коли я почув, що на ці зйомки в сам Мілан приїде мій земляк, та ще й який мене взяла гордість. Я захоплююся вами.
- Дякую. - Бін зніяковіло посміхнувся.
- І про вас я чув. - Лі звернувся до Йонджуна. - Випадково підглянув вашу анкету, а потім подивився в інтернеті портрети, які ви малювали. Вони неймовірні.
- Дякую. - засяяв Йонджун.
' Я до речі теж малюю. Але до вас мені ще далеко. - Хі зніяковів.
- Справді? А покажеш? Я міг би порадити щось. - загорівся Джун.
- Не вважайте за нахабство, але я насмілився намалювати вас. Принесу на завтрашні зйомки, якщо ви хочете... - Хісин нервово кусав губи.
- Мене? Нічого собі! Звичайно, я хочу подивитися! - захоплено вигукнув Йонджун. - А в якому стилі малюєш?
- Хьон... - тихо озвався Субін, то той не звернув на нього уваги.
- Я перепробував багато різних стилів, але взагалі мені до вподоби готика. - відповів Лі.
- Ого. У мене готика якось не йде. Ти ж покажеш свої напрацювання? - очі Джуна палали, мов вогники.
- Звичайно!
- Хьон. - трохи голосніше звернувся до нього Субін.
- Що? - нарешті озвався Йонджун.
- Я піду тоді до гримерки. Переодягнуся.
- Іди-іди. - недбало махнув рукою Йон. - Слухай, а якими олівцями користуєшся? Чи тобі ближче пензлі?
Субін надув губи і попрямував до невеликих дверей у маленьку кімнатку.
- Я не дуже люблю фарби. А з олівцями: акварельні мої фаворити. Ну чи чистий грифель. - продовжував говорити Хісин.
- Очманіти! Я теж лише акварельними користуюся! - посміхнувся Джун.
- Та тому що вони найкращі. - хихикнув Лі.
- Та ми з тобою прямі соулмейти! - видав Йон.
Субін різко розвернувся біля дверей. "Ну прекрасно! Соулмейти? А я тоді хто?" - насупився він. Бін раптом відчув неприємний укол образи. Йонджун виглядав щасливим, обговорюючи улюблену тему малювання. З Субіном так би не вийшло, адже він нічого в цьому не тямить. А Йонджун уже активно дискутував з Хісином, щиро посміхаючись і сміючись з чогось. Не з ним... Субін надувся. Цей Хісин... Якось надто близько стояв до Йона. Чи це все тупі ревнощі? А в голові пульсова неприємна фраза: "Соулмейти, соулмейти, соулмейти..."
Новини про нові частини та нові фф в телеграмі - ᵀᴴᴱ ᴮᴱᴱ ᴿᴱᴾᵁᴮᴸᴵᶜ|ᴷᴾᴼᴾ, ᵞᴬᴼᴵ🐝 (https://t.me/bee_republic)