Торкнутися пензлем до серця

Заборонений плід

Йонджун і справді не дуже стежив за модою. Саме тому в його шафі чистих від фарб та взагалі якихось пристойних речей було вкрай мало. Він звик в основному проводити час вдома в компанії зі своїми пензлями, олівцями і полотнами. А їх якось його зовнішній вигляд мало цікавив. Як і самого Йонджуна. Проте він не міг вийти з дому у чомусь засмальцьованому в результаті його художніх практик.

Залізши у шафу майже повністю, з великими труднощами, але він таки знайшов вбрання, в якому вирішив іти в музей. Темно-синій вільний пуловер, чисті (дивовижно!) білі штани, чорна панама, яка приховувала пів обличчя, ну і, для повної конспірації, маска. Йонджун поглянув на себе в дзеркало і кивнув своєму відображенню, ніби погоджуючись сам із собою. Кай тільки закотив очі на цей образ, але сперечатися не став. У будь-якому разі Джун погодився йти лише так. А Кай конче хотів вивести друга з квартири хоч ненадовго. Бо той справді засидівся вдома.

Друзі дісталися до місця призначення дуже швидко. На щастя, потрібний їм автобус зупинявся просто перед самим музеєм, тому вони після прибуття одразу рушили всередину. У музеї їх привітно зустрів гід, якому на вигляд було років п'ятдесят. Кай швидко представився і представив Йонджуна, який лиш мовчки кивнув в знак привітання. Джун схилив голову в мовчазному привітанні. А гід захоплено вигукнув, коли дізнався, що автор тих самих портретів стоїть перед ним, і поспішно потиснув йому руку, активно трясучи її.

- Юначе! Ви справжній геній! Так точно передати риси обличчя та емоції людини дано не кожному! Насправді я дуже хотів зустрітись з вами! Дуже приємно бачити, що той самий геній такий молодий! Наше покоління ще не втрачено! Молодь все ще дарує нам талановиті витвори! Це просто прекрасно!

- Ну... До Рафаеля Санті мені ще далеко, але дякую. Радий, що ви оцінили мої роботи. - скромно відповів Чхве, почухавши потилицю.

- Не будь таким скромним, хьон. - усміхнувся Хюка. - Цей пан має рацію. Твої картини варті уваги. У тебе справді талант.

- Ви захоплюєтеся творчістю Рафаеля Санті? - здивувався гід, захоплено розширивши очі. - Що ж тепер все зрозуміло.

- Звичайно. Ось він справді був генієм! - тепер уже захоплювався Джун, змушуючи літнього чоловіка з цікавістю прислухатися до його промови. - Як на мене, він був найкращим портретистом епохи Відродження! Рафаель Санті - мій кумир! Його роботи ні з чим не порівняти! Мені лишається тільки мріяти про те, щоб мати хоч трохи близький з ним рівень! Шкода що я ніяк не можу з ним зустрітися...