Дощ лив, як із відра. Хмари заховали за собою сонце, покривши все небо, а настрій оточуючих лише нагнітав обстановку. Попрощавшись зі старшим, який поскакав на побачення зі своєю любою моделлю, та Хюнін Каєм, який залишився на додаткові заняття, Техьон вийшов з університету та миттєво потрапив під дощ. Він сподівався, що встигне добігти до зупинки і не промокнути. Але сталося не як гадалося. Треба ж обов'язково шльопнутися дупою прямо в калюжу, послизнувшись на мокрій плитці.
- Та щоб тебе! - вилаявся Кан, марно ховаючи себе від дощу руками. - Що за день сьогодні?
Несподівано дощ різко перестав заливати Те, наче він під холодним душем, і хлопець здивовано підняв голову. Над ним стояв Бомгю з великою парасолькою, закриваючи його від зливи. Цього хлопця Техьон не міг забути кілька днів. Красивий, високий, привабливий. Техьон не знав нічого про нього, але своєю чарівною усмішкою Гю легко справляв хороше враження. Кан бачив його лише один раз, тоді, коли він прийшов поговорити з Йонджун-хьоном стосовно Субіна.
Але з того часу він зайняв усі думки Те. Насправді Техьон, хоч і жартує часто і здається душею компанії, він досить сором'язливий, особливо якщо це стосується його особистого життя та почуттів. Через це він просто не міг запитати у Джуна прямо про симпатичного брата його хлопця і тому він просто загуглив все про сім'ю Субіна. Субін же популярний, а отже вся інформація, як на долоні.
Він знайшов його обліковий запис, соцмережі, дізнався про його захоплення фотографією, завантажив собі кілька фото Бомгю, щоб таємно милуватися ночами. Але доля раптом вирішила знову звести їх разом, чому Те однозначно був радий, але... Чому він мав зустрітися з ним у такому жахливому вигляді? Доля над ним, ніби знущалася над ним, беззвучно посміюючись. Гю тепло посміхнувся і простягнув йому руку, щоб допомогти підвестися на ноги.
- Дякую... - тихо відповів Техьон, відчуваючи легке поколювання там, де його шкіра стосувалася Чхве, а його щоки сором'язливо почервоніли.
- З тобою все гаразд? Ти не забився? - стурбовано спитав той, а серце Кана забилося частіше.
- Та все нормально. - ніяково пробурмотів він у відповідь.
- Ти ж... Техьон? Правильно? - примружився Бомгю, розглядаючи його розгублене обличчя.
- Так... - кинув той, дивуючись тому, що Бомгю запам'ятав його. Це було безмежно приємно. - А ти Бомгю?
- Так. - Бомгю засяяв і уточнив. - То з тобою точно все гаразд?
- Все добре. Правда. - запевнив його Кан.
- Ти забруднився. У мене з собою у машині є мої джинси, можу позичити тобі. Можемо поїхати до мене, а поки твої речі будуть пратися, вип'ємо чаю. - запропонував Гю, солодко посміхнувшись. - Чи ти кудись поспішаєш?
- Ні, я... Не поспішаю, просто... Я не проти. - відповів Кан. - Але мені якось... Ніяково...
"Він сам запросив мене! САМ! Я не можу упустити такий шанс! Це ж просто нереально!" - пульсувала думка, поки Техьон активно кусав свої губи і милувався хлопцем перед собою.
- Просто я... Я забрудню твою машину... - Те скромно сховав очі. - Мій одяг трохи...
- Нічого страшного. - широка посмішка накрила обличчя Чхве і водночас зігріла серце Техьона. - Я все одно збирався пізніше відвезти її на мийку. Субін-хьон сьогодні пролив у ній каву. Він такий незграбний.
Бомгю зобразив людину, яка кумедно жонглює паперовим стаканчиком з гарячим напоєм і хлопці розсміялися. Сміх у Бомгю красивий мелодійний, від чого всередині Те розлилося тепло. Він готовий був слухати його вічно. Комфортно...
- Стривай. А хіба вони з Йонджун-хьоном не на машині твого брата поїхали? - перепитав Кан, згадавши безліч теревень друга про його хлопця.
- Ні. Сьогодні свою машину він залишив удома. До того ж, наскільки я знаю, вони пішли до парку, а він тут недалеко. Тому я сьогодні підвозив його. - пояснив Гю.
Техьон з розумінням кивнув головою. Бомгю зачаровував його ще більше. Його довгі пухнасті вії, його рожеві губи, його бліда порцелянова шкіра. Немов янгол-рятівник, який покликаний робити Техьона щасливим лише однією присутністю і однією посмішкою. Він раптом помітив, що досі тримає Гю за руку і швидко відсмикнув її, червоніючи ще сильніше. А Чхве хмикнув, крадькома розчулені почервонілими щічками Те, і прибрав руку в кишеню.
- То ми йдемо? - спитав він, не перестаючи хитро посміхатися. - Чи ти все ще соромишся?
- Т-так... Ідемо... - відповів Кан і рушив за ним, ховаючись під великою парасолькою і відчуваючи як палають його вуха.
***
- А де Субін-хьон? - запитав Кай, що підійшов, підсівши за столик до Йонджуна.
Останнім часом у Джуна сталася зміна іміджу. А саме новий колір волосся - вогненно-червоний, що дуже навіть сподобалося його бойфренду. Через це Субін почав називати його "вогником", від чого щоки старшого спалахували, ніби запалений сірник. У Біна, завжди були незвичні компліменти і це до чортків подобалося Йонджуну. Та й чути це від Субіна було втричі приємніше.
- Розбивається з багафем. - відповів Йон, активно пережовуючи свій бургер.
- Що-що? - розсміявся Хюка, приймаючи від старшого замовлене ним мак-меню.
Джун проковтнув їжу і, швидко запивши колою, повторив:
- Кажу: розбирається із багажем. Через його купу одягу, який "може підійти до будь-якої зйомки", і косметики нам доводиться доплачувати за перегруз. - закотив очі Йонджун і перекрививши Субіна. - Якщо через це не впаде літак, це буде неймовірним дивом і даром небес.
- Не кажи нісенітниці, хьон. Він же модель. Йому краще знати. - хмикнув Хюнін Кай. - До речі, я й не думав, що ви таки зможете виграти у тому підозрілому конкурсі.
- Ось такий ти друг, так? Нее вірив у наші сили, йолопуцьок малий? - награно насупився Йон.
- У сили Субін-хьона я вірив, а от у твої... - Хюнін розсміявся, коли в нього прилетіла смажена картопля.
- Засранець... - ледве стримував усмішку Джун. - А я йому ще й їжу купував. Невдячний гівнюк..
- Та годі тобі. Я ж жартую. - Кай відкусив шматочок бургера. - І надовго ви летите? Ми встигнемо засумувати за вами?
- З урахуванням того, що Субін хоче погуляти Італією і відвідати гарні місця, то на тижнів два, може менше. - відповів Йонджун. - Триста разів встигнете.
- Ого, нічого собі... Розважатимешся, а мене залишаєш одного напризволяще... - почав тиснути на жалість Хюнін Кай, надувши губи.
- По-перше, це не надовго. По-друге, не одного я тебе залишаю, а з Техьоном. До речі, де його носить? - Йон озирнувся в пошуках свого друга.
- Цей любитель молекулярної фізики поїхав на побачення з Бомгю на виставку фотографії. - як ні в чому не бувало відповів Кай.
Від цієї новини Йонджун поперхнувся шматком картоплі. Хюка схопився і дбайливо поплескав старшого по спині, а в того від кашлю та тимчасової нестачі кисню аж сльози пішли. Він вирішив очі на друга так, що здалося, ніби вони зараз викотяться з орбіт.
- З ким він на побачення пішов?! - ошелешено перепитав Джун.
- З Бомгю... Ну з братом Субін-хьона... - невинно сказав Хюнін.
- Та я знаю хто такий Бомгю! Як вони взагалі знюхалися? - все ще шоковано волав Йонджун.
- Без поняття взагалі. - знизав плечима Кай. - Вони вже місяць як гуляти ходять разом. Ти ж завжди тікаєш зі своїм бойфрендом після пар, тому й не бачив цього. Здається, Техьон-хьон закохався по самі вуха. - Хоча прикрив рота долонею і захихикав.
В цей момент на горизонті з'явився Субін. Він також, як і його хлопець, вирішив змінити імідж. От тільки Су не став винаходити велосипед і просто повернувся до свого, так би мовити, "рідного" кольору волосся - чорного. Як сказав Йонджун, так він виглядав, як сексуальний самець. На це Бін лиш широко посміхнувся. Чхве-молодший сів із хлопцями, привітавшись із Каєм, і теж приєднався до їжі.
- Субін-а, а ти знав, що твій брат женихається до мого друга? - запитав Йонджун, насупивши брови.
- Ну так. Бомгю казав мені. - спокійно відповів Бін. - А що таке?
- Очманіти, в сраці квіти! - вигукнув Джун. - Чому я про все дізнаюся завжди останнім? Я для вас жарт якийсь?
- Я взагалі-то думав, що ти знаєш. - озвався Хюка і подивився на наручний годинник. - Дідько, мене пан Чон на додаткові заняття чекає. Мені час уже йти. А вам успішного польоту, народ.
Хюнін Кай спочатку обійняв Субіна, а потім і Йонджуна, наполегливо прошепотів на вухо:
- Не забудь купити мені магнітик... - і втік геть.
Йонджун, під акомпанемент його сміху жартівливо замахнувся в його бік. А Субін посміхнувся, похитавши головою.
- Ти поїв, вогнику? - запитав Су, м'яко посміхнувшись і взявши його за руку.
- Так. Давай і ти доїдай, нам вже скоро на посадку. - діловито озвався Йон.
- Ага. - Бін стиснув його руку, відчувши, як Джун зробив те ж саме у відповідь. - Я швидко.
Поки Субін їв, Йонджун задумливо дивився на їхні сплетені руки, мимоволі гладячи великим пальцем кісточки його пальців. Він щось активно обдумував, перебираючи слова у голові, а потім нарешті озвався.
- Субін-а... Якщо твій брат образить Техьона, я питатиму з тебе. Він мій найкращий друг і я не хочу, щоб йому робили боляче. - серйозно сказав Йонджун.
- Я розумію. Не хвилюйся. Техьон насправді дуже подобається Бомгю і він нізащо не зробить йому боляче. Обіцяю. А якщо, не дай боже, зробить, то я буду першим, хто навалює йому. - відповів Субін, приклавши руку до серця.
Йонджун усміхнувся і похитав головою, а Бін хмикнув. Молодший швидко доїв свою порцію і хлопці покинули кафе, яке було в аеропорту, попрямувавши до авіатерміналу. Хвилювання у обох максимально збільшилося. Йонджун кусав губи, а звиклий до стресів Субін з боку виглядав спокійним, хоча насправді теж дуже переживав. Адже це буде їхня перша спільна фотосесія...
- Скоро збудеться твоя мрія. - з усмішкою сказав Джун і сильніше стис його руку.
- Ти моя мрія. - відповів Бін, а Йонджун закотив очі, розсміявшись.
- Ти чудово розумієш про що я. - старший обійняв його за плечі. - Ходімо. На нас чекає Мілан. Ми не можемо запізнитися.
Новини про нові частини та нові фф в телеграмі - ᵀᴴᴱ ᴮᴱᴱ ᴿᴱᴾᵁᴮᴸᴵᶜ|ᴷᴾᴼᴾ, ᵞᴬᴼᴵ🐝 (https://t.me/bee_republic)